смак
-у, ч.
1》 Одне з п'яти зовнішніх чуттів, що виникає в людини й тварини при подразненні слизової оболонки язика харчовими та деякими нехарчовими речовинами.
|| Якість, властивість їжі й питва, що відчувається під час їх вживання.
|| Якість, властивість їжі й питва, що дають задоволення.
|| розм. Те саме, що смакота 2).
|| Бажання їсти, охота до їди; апетит. Добиратися смаку.
Органи смаку — органи чуття у людини й тварини, що містяться в язиці та в м'якому піднебінні й служать для розпізнавання якості та властивостей їжі й питва.
2》 Розвинене почуття прекрасного, здатність до естетичної оцінки.
Знати (мати, тямити) смак — добре розбиратися в чому-небудь, розумітися на чомусь; любити що-небудь.
3》 Схильність, любов до чого-небудь, зацікавлення чимсь; уподобання.
Ввіходити в смак — починати відчувати задоволення від чого-небудь, виявляти дедалі більший інтерес до чогось.
Знаходити смак у кому — чому — відчувати інтерес до кого-, чого-небудь.
На смак чий — відповідно до чиїхсь поглядів, міркувань, уподобань.
Під смак кому, чий; По смаку кому, чиєму — подобається, імпонує кому-небудь.
Припадати до смаку кому — подобатися, імпонувати кому-небудь.
4》 Манера, стиль, зразок.
5》 у знач. присудк. сл. Те саме, що смачно 3).
Добирати смаку — а) відчувати задоволення від їжі й питва; б) виявляти дедалі більший інтерес до чогось.
До смаку — а) так, щоб було смачно; б) з великим апетитом; в) гарно, вишукано; г) відповідно до чиїхсь вимог, уподобань; ґ) досхочу, до повного задоволення; д) (кому) подобається, імпонує; до вподоби.
З (із, зі) смаком — а) з великим апетитом; б) гарно, вишукано; в) із задоволенням, з приємністю.
Набирати смаку для кого — ставати важливим, значущим для когось, набувати неабиякого значення.
У смак — а) з великим апетитом, з насолодою; б) смачно; в) досхочу, до повного задоволення.
Утрачати (утратити) смак — а) ставати менш смачним; б) переставати смакувати кому-небудь; в) переставати подобатися комусь, радувати кого-небудь; г) (до чого) переставати цікавитися чим-небудь; знеохочуватися.
Значення в інших словниках
- смак — смак іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- смак — (ледь помітний) присмак; (до їжі) апетит; П. уподобання, ФР. приємність, задоволення, вподоба, насолода; (чий) стиль, манера, копил; смакота; ЯК ПР. СЛ. СМАЧНО. Словник синонімів Караванського
- смак — див. уподобання Словник синонімів Вусика
- смак — [смак] -ку, ор. -ком, м. (y) -ку, мн. -ки, -к'іy Орфоепічний словник української мови
- смак — СМАК, у́, ч. 1. Одно з п'яти зовнішніх чуттів, що виникає в людини й тварини при подразненні слизової оболонки язика харчовими та деякими нехарчовими речовинами. Словник української мови у 20 томах
- смак — Чи смак, чи не смак, аби кишка, як кулак. Треба їсти що є, аби живіт був повний. Як тобі дам, то тобі смак скривиться. Грозьба, уважай бо так тебе наб'ю, що й їсти не зможеш, та не схочеш. Приповідки або українсько-народня філософія
- смак — Здатність розпізнавати і розрізняти с. речовин у ротовій порожнині; смакові враження виникають внаслідок подразнення цими речовинами смакових рецепторів язика; відчуття смаку тісно пов'язане з відчуттям нюху. Універсальний словник-енциклопедія
- смак — вхо́дити / ввійти́ в смак. Починати відчувати задоволення від чого-небудь, виявляти дедалі більший інтерес до чогось. Дедалі в смак ввіходив (Бертольд) І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
- смак — Смак, -ку́; смаки́, -кі́в; не до смаку́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- смак — СМАК, у́, ч. 1. Одно з п’яти зовнішніх чуттів, що виникає в людини й тварини при подразненні слизової оболонки язика харчовими та деякими нехарчовими речовинами. Словник української мови в 11 томах
- смак — Смак, -ку м. 1) Вкусъ въ пищѣ. Кілько смаку, тілько й гріху. Ном. № 110. у сма́к. Со вкусомъ, съ удовольствіемъ; вдоволь. Тепер усяк наївся в смак свяченої паски. КС. 1882. IV. 162. Поцілувались гарно в смак. Котл. Ен. І. 18. Насумувались в смак. Котл. Словник української мови Грінченка