смакувати

СМАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. що, чим. Їсти, пити, насолоджуючись смаком чого-небудь.

Проценко потягував старе смаковите винце, Рубець смакував крутий та солодкий чай (Панас Мирний);

Водій смакував ковбасу з хлібом і дивувався, що Максим не доторкнувся до їжі (П. Кочура);

Чабан Горпищенко тільки радів в душі, дивлячись, як люди смакують його водою (О. Гончар);

Смакувати чай;

Смакувати ковбасу;

Смакувати яблука;

* У порівн. Юра нечутно цмокав губами, немов смакував щось дуже солодке (О. Донченко);

// Повільно їсти, пити що-небудь, визначаючи, оцінюючи смакові якості споживаного.

– Та пий-бо одразу, не смакуй! – приказав о. Хведор, регочучись дрібно (І. Нечуй-Левицький);

Марфа Петрівна, смакуючи, випила свою стопку, оцінивши вино, мовляв, таке смачне, що й наливки такої не настоїш (О. Копиленко).

2. кому. Викликати у когось бажання їсти, пити що-небудь.

Апетит у Федора Іполитовича не зменшився. Не поспішаючи, неначе кожний відправлений до рота шматок неабияк йому смакує, він з'їв усе (Ю. Шовкопляс);

Цап полюбляв викрадати з чавунів варену картоплю .. Не так йому смакувала сама картопля, як сіль на ній (В. Земляк);

– Та ні, таки справді щось кава мені не смакує. Чи то, може, не ви самі варили? (Г. Хоткевич);

Голубці, хоч тітка Клавда не пошкодувала до них ні м'яса, ні приправи, вже не смакували гостям (Ірина Вільде);

// кому. Подобатися чим-небудь; приваблювати.

Не можна сперечатися про смаки, бо що, мовляв, одному до вподоби, те іншому, може, й ніяк не смакує? (І. Микитенко).

3. перен. Відчувати задоволення, приємність від чого-небудь, бути вдоволеним чимсь.

Зненависть до тої фігури гострила мою увагу. Я смакую її хиби, дефекти тіла, маленьку душу, безсилий розум (М. Коцюбинський);

Солдати стояли похмурі. Вони не смакували радощів перемоги (Ю. Смолич);

Маса смакує огріхи великих людей;

// З особливим задоволенням вимовляти слова, речення, розповідати що-небудь.

– Пальба взводом! – Сердюцький офіцер, витончений артист, смакує кожне слово (Я. Качура);

// Милуватися чим-небудь.

Особливе враження справили на П. Майбороду гуцульські народні пісні, з якими він уперше спізнався під час експедиції у Карпати влітку 1940 р. Він смакував кожну почуту й записану мелодію (з наук. літ.);

Храпкови їхали .. в скелястих нетрях, вслухалися в гомін чадацького буяння, і кожен по-своєму смакував ту красу (Іван Ле);

// Обмірковувати, аналізувати що-небудь, переживаючи, заглиблюючись у деталі, тонкощі.

Посиділи мовчки, – він, смакуючи своє лихо, а я – роздумуючи та розгадуючи... (Марко Вовчок);

Смакувати біду.