смакувати

КУШТУВА́ТИ що (з'їдати або випивати трохи чогось), ПРО́БУВАТИ, КУ́ШАТИ діал.; ДОТОРКА́ТИСЯ (ДОТО́РКУВАТИСЯ) до чого, ПРИТОРКА́ТИСЯ (ПРИТО́РКУВАТИСЯ) до чого (перев. із часткою н е); ДЕГУСТУВА́ТИ (робити дегустацію чогось); СМАКУВА́ТИ (повільно їсти, пити, визначаючи смакові якості, дістаючи задоволення); ПРИГУ́БЛЮВАТИ розм., ПРИГУ́БЛЮВАТИСЯ до чого, розм. (торкаючись губами). — Док.: покуштува́ти, скуштува́ти, закуштува́ти, попро́бувати, спро́бувати, поку́шати, доторкну́тися, приторкну́тися, посмакува́ти, пригу́бити, пригу́битися. Шешеня обходить полк... Підходить до кухні, куштує їжу (Ю. Яновський); Такого мускату ми не куштували ніколи (Ю. Смолич); В той вечір Данька садовлять на покуті, на сіні, і він перший пробує кутю (О. Гончар); Не кушав плоду з дерева живого (І. Франко); Вона не доторкалася ні до якої страви (О. Кобилянська); Він сидів розчервонілий весь, не приторкався ні до чого їстівного і тільки пригублював з бокала кислувате вино (О. Досвітній); А ми собі — тут правду діти ніде — Дегустували пильно ті гібриди, І честь, хоч не однакова, була У нас і для мускату і для шасла (М. Рильський); — Та пий-бо одразу, не смакуй! — приказав о. Хведор (І. Нечуй-Левицький).

НАСОЛО́ДЖУВАТИСЯ ким, чим і без додатка (відчувати велике задоволення, насолоду, щастя), БЛАЖЕ́НСТВУВАТИ без додатка, підсил., УПИВА́ТИСЯ (ВПИВА́ТИСЯ) чим і без додатка, підсил., РАЮВА́ТИ без додатка, підсил. розм., РОЗКОШУВА́ТИ без додатка, рідко чим, підсил. розм., НАПУВА́ТИСЯ чим, поет., УПО́ЮВАТИСЯ (ВПО́ЮВАТИСЯ) чим, рідше, УСОЛО́ДЖУВАТИСЯ (ВСОЛО́ДЖУВАТИСЯ) чим і без додатка, заст.; СМАКУВА́ТИ що (з особливим задоволенням розглядати, читати, говорити, обдумувати і т. ін. що-небудь); ЖУЇ́РУВАТИ без додатка, заст. (віддаватися чуттєвим насолодам; вести життя жуїра). — Док.: насолоди́тися, упи́тися (впи́тися), упої́тися (впої́тися), усолоди́тися (всолоди́тися). Шевченко.. весь ранок дихав свіжим, чистим повітрям, насолоджуючись тишею безкрайого степу (З. Тулуб); В маленьку кімнату, де під теплим душем блаженствував Андрій, знову увійшов господар (С. Чорнобривець); Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмілій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся (О. Олесь); Вони дивились одне на одного й раювали (І. Нечуй-Левицький); Данило, заховавшись у хутряний мішок, розкошував у теплі (М. Трублаїні); Довго він стояв перед нею, дивився, напувався чарами її красної вроди (Панас Мирний); Вони (студенти) всі були ще під вражінням сьогоднішніх зборів, ..упоювалися блискучими надіями на недалеку, радикальну зміну людських відносин (І. Франко); Смакуючи давно вже підготовлений Франкові "сюрприз", Федорович ще раз обводить посоловілими очима присутніх (П. Колесник); — Мої маршали розучилися воювати.. Їм би сидіти в Парижі, кататися в пишних каретах, жуїрувати і розважатись на банкетах (П. Кочура). — Пор. ні́житися.

ПОЛА́СУВАТИ (поїсти чого-небудь смачного, солодкого), ПОЛАСУВАТИСЯ рідше, ПОЛА́КОМИТИСЯ розм., ПОСМАКУВА́ТИ розм., ПОСОЛОДЦЮВА́ТИ діал. — Недок.: ла́сува́ти, ла́сува́тися, ла́комитися, смакува́ти. Живучи в Переяславі, мати ще дозволяла собі купувати на базарі глечик ряжанки, а то й поласувати сметанкою (Б. Антоненко-Давидович); Сніданок у нас був святковий — молочний гарбуз, яким ми поласувалися вперше за свою подорож (І. Волошин); Оглядає (ведмідь), де кращий вулій, солодший мед, і, як впав йому в око такий, зараз він лапу патлату туди, видира і лакомиться (Марко Вовчок); Випили й варенухи. Посмакували. По душі прийшлась (Д. Мордовець); Посолодцювати кожному хочеться (М. Руденко).

ПИ́ТИ що і без додатка (вгамовувати спрагу якою-небудь рідиною), СПИВА́ТИ розм., ПИ́ТОНЬКИ пестл. дит., ПИТКИ пестл. дит.; ПИВА́ТИ розм. (часто, не раз); ПОПИВА́ТИ, ПОСМО́КТУВАТИ, ПОТЯ́ГУВАТИ (потроху, час від часу); СМОКТА́ТИ розм., ЦІДИ́ТИ розм. (повільно, пропускаючи рідину крізь зуби); СЬО́РБАТИ розм., ПОСЬО́РБУВАТИ розм., ПРИСЬО́РБУВАТИ розм. (повільно, перев. видаючи при цьому характерні звуки); ХЛЕБТА́ТИ (ХЛЕПТА́ТИ) розм., ХЛЕБЕСТА́ТИ розм., ХЛИ́СЬКАТИ діал. (про тварин — захоплюючи рідину язиком; про людину — перев. невеликими ковтками); СМАКУВА́ТИ що, чим, ТЯГТИ́ (ТЯГНУТИ) що, ЦМУ́ЛИТИ (ЦМО́ЛИТИ) що, розм. (повільно, насолоджуючись); КОВТА́ТИ розм., ГЛИТА́ТИ розм. (із сл. на означення рідини — жадібно, великими ковтками); ХЛИСТА́ТИ розм., ДУ́ТИ розм., ДУ́ДЛИТИ вульг., ЖЛУКТИ́ТИ (ЖЛУКТА́ТИ) вульг., ЛИГА́ТИ вульг. (жадібно, випиваючи велику кількість). (Лукаш:) Ти упирицею прийшла, щоб з мене пити кров? Спивай! Спивай! (Леся Українка); І їстоньки — не їм, і питоньки — не п'ю. Та виглядаю все зозуленьку мою (Л. Глібов); — Івась просив їстки і питки (Панас Мирний); Скульптор сидів на ґанку біля контори і спокійно попивав добуту з чемодана мінеральну воду (О. Гончар); Вони розмістилися в неробочому кабінеті сера Грегора і посмоктували якесь питво (Ю. Смолич); Проценко потягував старе смаковите винце, Рубець смакував крутий та солодкий час (Панас Мирний); В загоні триста корів; яка лежить, яка стоїть, інша смокче воду з чаші автопоїлки (І. Волошин); Батюта.. неквапно цідить пиво (Є. Гуцало); Дорош.. устав, напився води (чути було, як він жадібно, спрагло сьорбав її з кухля) (Григорій Тютюнник); Дотягнувшись до води, він упав над нею, став пожадливо по-собачому хлебтати (О. Гончар); — Годі вже хлептать цей чай! (І. Нечуй-Левицький); Так і смаже уста, так і суше у роті. Раз по раз вона хлиська воду (Панас Мирний); Хома Лихо припадає до відра, довго тягне холодну чисту воду (К. Гордієнко); А чорниця п'є — не нап'ється. — Вона, мабуть, вже цілісіньке відерце вицмулила, — кажу, — та все цмулить (Марко Вовчок); Цмолить (худоба), прихекуючи, забиває спрагу після душної ночі в хліві, п'є не нап'ється (Григорій Тютюнник); Огей байдуже, поволі ковтає чай (О. Досвітній); Він дожидавсь тогді вертепа, Хлистав з нудьги Охтирський мед (І. Котляревський); Вже чого-чого, а молока по самі очі вистачає. І сама п'є, з відра прямо дудлить, і додому несе (І. Рябокляч); Микола той чай жлуктить, як віл (М. Рудь); — Видно, що якби ви зварили в себе дома кисіль із магазинного сушняку, то так би не лигали, як тепер (Григорій Тютюнник).