смалити

СМАЛИ́ТИ, смалю́, сма́лиш, недок.

1. кого, що. Обпалювати вогнем, очищаючи від щетини, решток пір'я і т. ін.; обсмалювати.

Смалити кабана;

Смалити качку;

// Пошкоджувати вогнем що-небудь.

– Горенько моє, що воно [чарівне перо] пальці смалить! – сказав Юруш.., втік з хати, облизуючи попечені пальці (І. Нечуй-Левицький);

При печах смалив [ливарник] шкіряні рукавиці... (М. Рудь);

// Піддаючи дії вогню, покривати кіптявою, робити чорним.

Хто ж може вимагати від вродливої тендітної панночки, щоб вона перед таким вечором ішла смалити своє личенько та рученята в пекарні? (Леся Українка);

Чи бачив хто, щоб Параска коли в церкві обмінила свічку.., або справила панихиду за свою покійну матір, щоб чорти на тім світі не смалили її на огні (І. Нечуй-Левицький).

2. що. Обпікати, висушувати шкіру, роблячи її смуглою, темною (про дію сонячного проміння й вітру).

Його смалило сонце (Ю. Яновський).

3. розм. Сильно гріти (про сонце); пекти, палити; бути лютим (про мороз).

Сонце смалило немилосердно (Ю. Бедзик);

Хіба ж не звісно вам, що зрана, Поки зоря зійде рум'яна, Найдужче все мороз смалить? (І. Франко).

4. що і без дод., розм. Палити тютюн, цигарку, люльку і т. ін. з особливим задоволенням, часто, довго тощо.

Людей тягло на сон, смалили махру, знехотя перемовлялися (К. Гордієнко);

Смалити люльку;

Смалити самокрутки;

Смалити цигарку.

5. з чого і без дод., розм. Інтенсивно стріляти з вогнепальної зброї (порев. залпами або часто); палити.

Смалити з автоматів;

Смалити з нагана;

– Подумав я, подумав, а тоді й кажу: “Підтягніть артилерію і смаліть прямою наводкою” (Григорій Тютюнник).

6. перен., розм. Енергійно, азартно, з особливою силою робити що-небудь, діяти (уживається замість іншого дієслова, зміст якого розкривається контекстом).

[Степан Демидович:] Так вам прочитати [вірші]? [Писар:] Ставайте в позицію та зразу й смаліть (В. Самійленко);

– Стоятиме курінь в саду над водою, кухар у білій намітці годуватиме відпочивальників компотом, смалитиме оркестр, крутитиметься кіно (Ю. Яновський);

Дощ так і періщить, так і смалить, аж дим по землі йде (В. Кучер);

Смалити в карти.

◇ (1) Смали́ти (присма́лювати) халя́вки (ли́тки́) біля кого – залицятися до кого-небудь, загравати з ким-небудь.

Усім було помітно, як він смалив біля дівчини литки (з усн. мови);

– Гарна “фата”, нічого сказати! А яка рахманка, як вона йому у вічі дивилася, коли він смалив до неї халявки!.. (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смалити — смалю, смалиш, недок. 1》 перех. Обпалювати вогнем, очищаючи від щетини, решток пір'я і т. ін.; обсмалювати. || Пошкоджувати вогнем що-небудь. || Піддаючи дії вогню, покривати кіптявою, робити чорним. || Завдавати опіків вогнем або чим-небудь гарячим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. смалити — (свиню) обсмалювати; (вогнем) обпікати; (обличчя) засмалювати; (- сонце) пекти, палити, обпалювати, смажити, пряжити; (з кріса) кресати; (гопака) шкварити, гатити, витинати, чухрати, кресати; (халявки) ІД. залицятися. Словник синонімів Караванського
  3. смалити — Смалити, -лю, -лиш гл. 1) Опалять, обжигать, жечь. Не до поросяти, коли свиню смалять. Ном. № 2054. 2) — люльку. Усиленно курить трубку. Сим. 14. 3) — литки, халяви до дівчини. Ухаживать за дѣвушкой. 4) Пить, тянуть. А він усе смале та смале наливку. Зміев. у. Словник української мови Грінченка
  4. смалити — смали́ти вул. 1. швидко, енергійно йти (ст)||смарувати 2. бити (ср, ст)|| = валити 3. курити (м, ср) ◊ смали́ти куме́ти → кумета Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. смалити — смали́ти (присма́лювати) ли́тки́ біля кого. Залицятися до кого-небудь, загравати з ким-небудь. Усім було помітно, як він смалив біля дівчини литки (З усн. мови). смали́ти халявки́ до кого. Залицятися до кого-небудь. — Гарна “фата”, нічого сказати!... Фразеологічний словник української мови
  6. смалити — див. бити; палити; пиячити Словник синонімів Вусика
  7. смалити — I. КУРИ́ТИ що і без додатка (цигарку, люльку тощо), ПАЛИ́ТИ, СМАЛИ́ТИ розм.; КАДИ́ТИ чим і без додатка, ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) чим і без додатка, розм. (часто, довго, з азартом); ПОКУ́РЮВАТИ розм., РОЗКУ́РЮВАТИ розм., ПОПА́ХКУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. смалити — СМАЛИ́ТИ, смалю́, сма́лиш, недок. 1. перех. Обпалювати вогнем, очищаючи від щетини, решток пір’я і т. ін.; обсмалювати. В титаревій хаті патрали птицю та поросята, а на городі смалили кабана (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. смалити — Смали́ти, смалю́, сма́лиш, -лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. смалити — смали́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  11. смалити — Лю, -лиш, недок. Курити. Пашлі смалить. Тут лох знайшовся з табакеркою (О. Ірванець). Словник сучасного українського сленгу