смалити

СМАЛИ́ТИ, смалю́, сма́лиш, недок.

1. кого, що. Обпалювати вогнем, очищаючи від щетини, решток пір'я і т. ін.; обсмалювати.

Смалити кабана;

Смалити качку;

// Пошкоджувати вогнем що-небудь.

– Горенько моє, що воно [чарівне перо] пальці смалить! – сказав Юруш.., втік з хати, облизуючи попечені пальці (І. Нечуй-Левицький);

При печах смалив [ливарник] шкіряні рукавиці... (М. Рудь);

// Піддаючи дії вогню, покривати кіптявою, робити чорним.

Хто ж може вимагати від вродливої тендітної панночки, щоб вона перед таким вечором ішла смалити своє личенько та рученята в пекарні? (Леся Українка);

Чи бачив хто, щоб Параска коли в церкві обмінила свічку.., або справила панихиду за свою покійну матір, щоб чорти на тім світі не смалили її на огні (І. Нечуй-Левицький).

2. що. Обпікати, висушувати шкіру, роблячи її смуглою, темною (про дію сонячного проміння й вітру).

Його смалило сонце (Ю. Яновський).

3. розм. Сильно гріти (про сонце); пекти, палити; бути лютим (про мороз).

Сонце смалило немилосердно (Ю. Бедзик);

Хіба ж не звісно вам, що зрана, Поки зоря зійде рум'яна, Найдужче все мороз смалить? (І. Франко).

4. що і без дод., розм. Палити тютюн, цигарку, люльку і т. ін. з особливим задоволенням, часто, довго тощо.

Людей тягло на сон, смалили махру, знехотя перемовлялися (К. Гордієнко);

Смалити люльку;

Смалити самокрутки;

Смалити цигарку.

5. з чого і без дод., розм. Інтенсивно стріляти з вогнепальної зброї (порев. залпами або часто); палити.

Смалити з автоматів;

Смалити з нагана;

– Подумав я, подумав, а тоді й кажу: “Підтягніть артилерію і смаліть прямою наводкою” (Григорій Тютюнник).

6. перен., розм. Енергійно, азартно, з особливою силою робити що-небудь, діяти (уживається замість іншого дієслова, зміст якого розкривається контекстом).

[Степан Демидович:] Так вам прочитати [вірші]? [Писар:] Ставайте в позицію та зразу й смаліть (В. Самійленко);

– Стоятиме курінь в саду над водою, кухар у білій намітці годуватиме відпочивальників компотом, смалитиме оркестр, крутитиметься кіно (Ю. Яновський);

Дощ так і періщить, так і смалить, аж дим по землі йде (В. Кучер);

Смалити в карти.

◇ (1) Смали́ти (присма́лювати) халя́вки (ли́тки́) біля кого – залицятися до кого-небудь, загравати з ким-небудь.

Усім було помітно, як він смалив біля дівчини литки (з усн. мови);

– Гарна “фата”, нічого сказати! А яка рахманка, як вона йому у вічі дивилася, коли він смалив до неї халявки!.. (М. Коцюбинський).