смалити

СМАЛИ́ТИ, смалю́, сма́лиш, недок.

1. перех. Обпалювати вогнем, очищаючи від щетини, решток пір’я і т. ін.; обсмалювати.

В титаревій хаті патрали птицю та поросята, а на городі смалили кабана (Н.-Лев., III, 1956, 74);

Днів за два до від’їзду почали готуватися до далеких мандрів. Пекли коржі й смалили качки (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 103);

// Пошкоджувати вогнем що-небудь.

— Горенько моє, що воно [чарівне перо] пальці смалить! — сказав Юруш.., втік з хати, облизуючи попечені пальці (Н.-Лев., III, 1956, 299);

При печах смалив [ливарник] шкіряні рукавиці… (Рудь, Дон. зорі, 1958, 12);

// Піддаючи дії вогню, покривати кіптявою, робити чорним.

Хто ж може вимагати від вродливої тендітної панночки, щоб вона перед таким вечором ішла смалити своє личенько та рученята в пекарні? (Л. Укр., III, 1952, 497);

// Завдавати опіків вогнем або чим-небудь гарячим.

Чи бачив хто, щоб Параска коли в церкві обмінила свічку.., або справила панихиду за свою покійну матір, щоб чорти на тім світі не смалили її на огні (Н.-Лев., II, 1956, 18).

2. перех. Обпікати, висушувати шкіру, роблячи її смуглою, темною (про дію сонячного проміння й вітру).

Його смалило сонце (Ю. Янов., II, 1958, 180).

3. неперех., розм. Сильно гріти (про сонце); пекти, палити.

На небі ні хмарини. Сонце смалить так, ніби стоїш у печі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 29);

Сонце смалило немилосердно (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 14);

// Бути дуже сильним, лютим (про мороз); кипіти.

Хіба ж не звісно вам, що зрана, Поки зоря зійде рум’яна, Найдужче все мороз смалить? (Фр., X, 1954, 313).

4. перех. і без додатка, розм. Палити тютюн, цигарку, люльку і т. ін. з особливим задоволенням, часто, довго тощо.

Жук так немилосердно смалив папіроску, що вона аж шкварчала (Мирний, І, 1954, 336);

Людей тягло на сон, смалили махру, знехотя перемовлялися (Горд., II, 1959, 174);

Якоб ван-Роот смалив свою люльку й мовчки прислухався до розмов (Загреб., Європа 45, 1959, 394);

Ходить [Андрій] з кутка в куток по кімнаті, смалить цигарку за цигаркою і сповідається (Баш, На.. дорозі, 1967, 153);

// Вживати тютюн, цигарки і т. ін. (про курця).

— Не куриш? — Ні, я не курящий. — Добре робиш. А я смалю це зілля, мабуть, із колиски (Ю. Янов., II, 1954, 143).

5. неперех., з чого і без додатка, розм. Інтенсивно стріляти з вогнепальної зброї (порев. залпами або часто); палити.

Кинувся [Віктор] вперед. За ним підвелися Юхим, Олексій і Володя і, зігнувшись, смалили з гарячих автоматів (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 493);

Він захлинався й смалив із нагана У кожного, хто озиратися смів (Перв., II, 1958, 403);

— Подумав я, подумав, а тоді й кажу: «Підтягніть артилерію і смаліть прямою наводкою» (Тют., Вир, 1964, 261).

6. неперех., перен., розм. Енергійно, азартно, з особливою силою робити що-небудь, діяти (уживається замість іншого дієслова, зміст якого розкривається контекстом).

[Степан Демидович:] Так вам прочитати [вірші]? [Писар:] Ставайте в позицію та зразу й смаліть (Сам., II, 1958, 130);

— Стоятиме курінь в саду над водою, кухар у білій намітці годуватиме відпочивальників компотом, смалитиме оркестр, крутитиметься кіно (Ю. Янов., II, 1954, 194);

Дощ так і періщить, так і смалить, аж дим по землі йде (Кучер, Голод, 1961, 279).

♦ Смали́ти ли́тки́ див. ли́тка;

Смали́ти халявки́ до кого — залицятися до кого-небудь, загравати з кимсь.

Як вона йому у вічі дивилася, коли він смалив до неї халявки! (Коцюб., І, 1955, 235).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смалити — смали́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. смалити — (свиню) обсмалювати; (вогнем) обпікати; (обличчя) засмалювати; (- сонце) пекти, палити, обпалювати, смажити, пряжити; (з кріса) кресати; (гопака) шкварити, гатити, витинати, чухрати, кресати; (халявки) ІД. залицятися. Словник синонімів Караванського
  3. смалити — див. бити; палити; пиячити Словник синонімів Вусика
  4. смалити — смалю, смалиш, недок. 1》 перех. Обпалювати вогнем, очищаючи від щетини, решток пір'я і т. ін.; обсмалювати. || Пошкоджувати вогнем що-небудь. || Піддаючи дії вогню, покривати кіптявою, робити чорним. || Завдавати опіків вогнем або чим-небудь гарячим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. смалити — СМАЛИ́ТИ, смалю́, сма́лиш, недок. 1. кого, що. Обпалювати вогнем, очищаючи від щетини, решток пір'я і т. ін.; обсмалювати. Смалити кабана; Смалити качку; // Пошкоджувати вогнем що-небудь. – Горенько моє, що воно [чарівне перо] пальці смалить!... Словник української мови у 20 томах
  6. смалити — смали́ти вул. 1. швидко, енергійно йти (ст)||смарувати 2. бити (ср, ст)|| = валити 3. курити (м, ср) ◊ смали́ти куме́ти → кумета Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. смалити — Лю, -лиш, недок. Курити. Пашлі смалить. Тут лох знайшовся з табакеркою (О. Ірванець). Словник сучасного українського сленгу
  8. смалити — смали́ти (присма́лювати) ли́тки́ біля кого. Залицятися до кого-небудь, загравати з ким-небудь. Усім було помітно, як він смалив біля дівчини литки (З усн. мови). смали́ти халявки́ до кого. Залицятися до кого-небудь. — Гарна “фата”, нічого сказати!... Фразеологічний словник української мови
  9. смалити — I. КУРИ́ТИ що і без додатка (цигарку, люльку тощо), ПАЛИ́ТИ, СМАЛИ́ТИ розм.; КАДИ́ТИ чим і без додатка, ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) чим і без додатка, розм. (часто, довго, з азартом); ПОКУ́РЮВАТИ розм., РОЗКУ́РЮВАТИ розм., ПОПА́ХКУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  10. смалити — Смали́ти, смалю́, сма́лиш, -лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. смалити — Смалити, -лю, -лиш гл. 1) Опалять, обжигать, жечь. Не до поросяти, коли свиню смалять. Ном. № 2054. 2) — люльку. Усиленно курить трубку. Сим. 14. 3) — литки, халяви до дівчини. Ухаживать за дѣвушкой. 4) Пить, тянуть. А він усе смале та смале наливку. Зміев. у. Словник української мови Грінченка