смоктати
СМОКТА́ТИ, смокчу́, смо́кчеш, недок., що і без дод.
1. Рухами губ і язика втягувати в рот з чого-небудь якусь рідку масу, рідину і т. ін.
Ми з архітектором стояли біля джерела і крізь скляні трубочки смоктали із склянок воду (О. Десняк);
Цілі дні воно [теля] куняло, але завжди піднімало голову, коли входив до нього Митько, і охоче смоктало молоко з соски (О. Донченко);
// Харчуватися материнським молоком; втягувати його в рот із сосків грудей (вимені).
Смоктати груди матері;
// розм. Повільно пити, втягуючи і пропускаючи рідину крізь зуби.
Спокійно налив [Жан] собі чарку вина і звільна, смакуючи та смокчучи, випив її (І. Франко);
У загоні, вистеленому свіжою житньою соломою, триста корів; яка лежить, яка стоїть, інша смокче воду з чаші автопоїлки (І. Волошин);
// розм. Вдихати, втягувати в себе (повітря, пару і т. ін.).
Довгі заячі вуха лоскотала тиша осінньої ночі, а ніздрі смоктали пахощі сухої стерні та зів'ялого полину (М. Трублаїні);
* Образно. Здалеку бовкнув дзвін, пронісся степом, і простори смоктали його, і він танув, танув (А. Головко).
2. Ссучи, висмоктувати, витягати органами тіла з іншого організму рідину, вологу або рідку масу (про комах).
Гессенська муха в житньому стеблі смокче сік (К. Гордієнко);
Тисячі коваликів з насолодою смокчуть ніжне пшеничне молочко (О. Донченко);
Комахи, які смокчуть клітинні соки, є шкідливими для медоносних рослин (з наук.-попул. літ.);
// Убирати, всмоктувати з ґрунту вологу, поживні речовини (про рослини).
Лежать гори, зеленями укриті. Міцно врізується корінь в грудь землі, смокче соки (Г. Хоткевич).
3. Убирати, усмоктувати в себе рідину, газ і т. ін. (про який-небудь спеціальний пристрій).
Кілька хвилин Рева порпався в моторі, а тоді кинув ключа, махнув безнадійно рукою .. Не смокче бензину. Лопнула трубка (Ю. Мушкетик);
Товстий шланг, захлинаючись, уже смоктав з одного водозбірника воду, а хлопці закінчували другий (М. Ю. Тарновський);
// Засмоктувати кого-, що-небудь.
[Лукаш (раптом скрикує):] Пробі! Гину! В драговину попав! Ой, смокче! тягне! (Леся Українка);
// Тримаючи що-небудь у роті, змочувати його слиною і стискати язиком та губами.
Смоктати палець;
Юра смокче патичок і немовби пускає дим колечками вгору (Ю. Смолич).
4. Повільно їсти що-небудь, роздрібнюючи, розминаючи, розчиняючи і т. ін. їжу в роті.
Смоктати таблетку;
– Їсти так захотілося – аж шкура болить, – казав він, рвучи не доїдений Шестірним шматок булки і смокчучи сало (Панас Мирний);
Тетеря, з обв'язаною рушником головою, смокчучи квашене яблуко, спльовував під ноги зернятка (Н. Рибак).
5. перев. безос. Про відчуття тупого, ниючого болю в серці, шлунку і т. ін.
Міцніше смоктало під грудьми від голоду (З. Тулуб);
// Безперервно мучити, непокоїти, хвилювати (про почуття, думки, переживання і т. ін.).
Павло жалкував, що не міг взяти участь у цій справедливій розплаті, й гірка досада знову почала смоктати його серце (В. Кучер);
Понад десяток років мене смоктали спогади про юність золоту і про перше невисловлене кохання до дівчини (Іван Ле);
Смокче туга.
Кури́ти (пали́ти, смокта́ти і т. ін.) лю́льку (калья́н, наргіле́ і т. ін.) див. кури́ти¹;
Сса́ти (смокта́ти) / засса́ти (засмокта́ти) під ло́жечкою (під се́рцем) див. сса́ти.
◇ (1) Аж за ду́шу (під грудьми́) смо́кче – про сильне бажання.
Йому так кортіло випити, аж за душу смоктало (В. Дрозд);
Курити хочеться аж під грудьми смокче (В. Дрозд);
Пи́ти (смокта́ти, сса́ти і т. ін.) / попи́ти (посмокта́ти) кров (кро́ві) див. пи́ти;
(2) Смокта́ти ко́ло (бі́ля) се́рця (за се́рце, під грудьми́) кого і без дод. – мучити, непокоїти кого-небудь, викликаючи відчуття душевного болю.
– Так мене, кумо, коло серця смокче, так смокче! У-у-у! – загув Грицько і, заскреготавши зубами, зозла посварився кулаком у ту сторону, де панський будинок та гребля (Панас Мирний);
Йонька ніби погодився, але ганьби забути не міг, вона вічно смоктала його за серце (Григорій Тютюнник);
(3) Смокта́ти ма́мину ци́цю, ірон. – бути дуже малим.
– А ти мене не вчи! – раптом скипів Оксен. – Ти ще мамину цицю смоктав, коли я ферму організовував (Григорій Тютюнник).
Значення в інших словниках
- смоктати — (втягувати в себе якусь рідину) ссати, всотувати. Словник синонімів Полюги
- смоктати — смокта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- смоктати — Ссати; (сік) висмоктувати, тягнути, (кров) пити; (вологу) всмоктувати, кн. АБСОРБУВАТИ; (горілку) цмулити; ФР. засмоктувати; (пахощі) вдихати, тягнути в себе; (серце) мучити, колупати, краяти, роздирати, роз'ятрювати, пригнічувати; (під серцем) боліти, нити; цмоктати. Словник синонімів Караванського
- смоктати — див. їсти; пити; пиячити Словник синонімів Вусика
- смоктати — [смоктатие] -моукчу, -кчеиш; нак. -кчи, -моукч'іт' Орфоепічний словник української мови
- смоктати — смокчу, смокчеш, недок., перех. і без додатка. 1》 Рухами губ і язика втягувати в рот з чого-небудь якусь рідку масу, рідину і т. ін. || Втягувати молоко матері в рот із сосків грудей, вимені; годуватися материнським молоком. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смоктати — пи́ти (смокта́ти, сса́ти і т. ін.) кров з кого, чию. 1. Тяжко визискувати, експлуатувати кого-небудь. У селі управа колишня: поміщик панствує, п’є кров з бідняків (Нар. опов.); Як ссав (панич Льольо) народну кров, так буде і далі ссати (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
- смоктати — ПИ́ТИ що і без додатка (вгамовувати спрагу якою-небудь рідиною), СПИВА́ТИ розм., ПИ́ТОНЬКИ пестл. дит., ПИТКИ пестл. дит.; ПИВА́ТИ розм. (часто, не раз); ПОПИВА́ТИ, ПОСМО́КТУВАТИ, ПОТЯ́ГУВАТИ (потроху, час від часу); СМОКТА́ТИ розм., ЦІДИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- смоктати — Смокта́ти, -кчу́, -кчеш, -кчуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- смоктати — СМОКТА́ТИ, смокчу́, смо́кчеш, недок., перех. і без додатка. 1. Рухами губ і язика втягувати в рот з чого-небудь якусь рідку масу, рідину і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- смоктати — Смокта́ти, -кчу́, -чеш гл. 1) Сосать. Смоктав люльку. Стор. МПр. 121. Смоктали їх пявки. 2) Пить жадно. Галушки глитала, сирівець смоктала. Щог. В. 78. Словник української мови Грінченка