смоктати

ПИ́ТИ що і без додатка (вгамовувати спрагу якою-небудь рідиною), СПИВА́ТИ розм., ПИ́ТОНЬКИ пестл. дит., ПИТКИ пестл. дит.; ПИВА́ТИ розм. (часто, не раз); ПОПИВА́ТИ, ПОСМО́КТУВАТИ, ПОТЯ́ГУВАТИ (потроху, час від часу); СМОКТА́ТИ розм., ЦІДИ́ТИ розм. (повільно, пропускаючи рідину крізь зуби); СЬО́РБАТИ розм., ПОСЬО́РБУВАТИ розм., ПРИСЬО́РБУВАТИ розм. (повільно, перев. видаючи при цьому характерні звуки); ХЛЕБТА́ТИ (ХЛЕПТА́ТИ) розм., ХЛЕБЕСТА́ТИ розм., ХЛИ́СЬКАТИ діал. (про тварин — захоплюючи рідину язиком; про людину — перев. невеликими ковтками); СМАКУВА́ТИ що, чим, ТЯГТИ́ (ТЯГНУТИ) що, ЦМУ́ЛИТИ (ЦМО́ЛИТИ) що, розм. (повільно, насолоджуючись); КОВТА́ТИ розм., ГЛИТА́ТИ розм. (із сл. на означення рідини — жадібно, великими ковтками); ХЛИСТА́ТИ розм., ДУ́ТИ розм., ДУ́ДЛИТИ вульг., ЖЛУКТИ́ТИ (ЖЛУКТА́ТИ) вульг., ЛИГА́ТИ вульг. (жадібно, випиваючи велику кількість). (Лукаш:) Ти упирицею прийшла, щоб з мене пити кров? Спивай! Спивай! (Леся Українка); І їстоньки — не їм, і питоньки — не п'ю. Та виглядаю все зозуленьку мою (Л. Глібов); — Івась просив їстки і питки (Панас Мирний); Скульптор сидів на ґанку біля контори і спокійно попивав добуту з чемодана мінеральну воду (О. Гончар); Вони розмістилися в неробочому кабінеті сера Грегора і посмоктували якесь питво (Ю. Смолич); Проценко потягував старе смаковите винце, Рубець смакував крутий та солодкий час (Панас Мирний); В загоні триста корів; яка лежить, яка стоїть, інша смокче воду з чаші автопоїлки (І. Волошин); Батюта.. неквапно цідить пиво (Є. Гуцало); Дорош.. устав, напився води (чути було, як він жадібно, спрагло сьорбав її з кухля) (Григорій Тютюнник); Дотягнувшись до води, він упав над нею, став пожадливо по-собачому хлебтати (О. Гончар); — Годі вже хлептать цей чай! (І. Нечуй-Левицький); Так і смаже уста, так і суше у роті. Раз по раз вона хлиська воду (Панас Мирний); Хома Лихо припадає до відра, довго тягне холодну чисту воду (К. Гордієнко); А чорниця п'є — не нап'ється. — Вона, мабуть, вже цілісіньке відерце вицмулила, — кажу, — та все цмулить (Марко Вовчок); Цмолить (худоба), прихекуючи, забиває спрагу після душної ночі в хліві, п'є не нап'ється (Григорій Тютюнник); Огей байдуже, поволі ковтає чай (О. Досвітній); Він дожидавсь тогді вертепа, Хлистав з нудьги Охтирський мед (І. Котляревський); Вже чого-чого, а молока по самі очі вистачає. І сама п'є, з відра прямо дудлить, і додому несе (І. Рябокляч); Микола той чай жлуктить, як віл (М. Рудь); — Видно, що якби ви зварили в себе дома кисіль із магазинного сушняку, то так би не лигали, як тепер (Григорій Тютюнник).

ПИ́ТИ що і без додатка (алкогольні напої), ВИПИВА́ТИ, СПИВА́ТИ розм., КРУЖА́ТИ розм., КРУЖЛЯ́ТИ розм., ХИЛИ́ТИ розм., ХИЛЯ́ТИ розм., ВИХИЛЯ́ТИ розм., СМОКТА́ТИ розм., ЧЕРКА́ТИ (ЧИРКА́ТИ) розм., ЦМУ́ЛИТИ (ЦМО́ЛИТИ) розм., ЧАРКУВА́ТИ розм., ЧАРКУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., КЛЮ́КАТИ фам., СМИ́КАТИ вульг., ЛИГА́ТИ вульг., КРУГЛЯ́ТИ діал., КУЛИКА́ТИ діал., КУБРЯ́ЧИТИ діал.; ПИВА́ТИ розм. (часто, не раз); ГЛУШИ́ТИ розм., ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм. (перев. із сл. горілка); ДУ́ТИ розм., ХЛИСТА́ТИ розм., ХЛЕБТА́ТИ (ХЛЕПТА́ТИ) розм., ХЛЕБЕСТА́ТИ розм., ДУ́ДЛИТИ вульг., ЖЛУКТИ́ТИ (ЖЛУКТА́ТИ) вульг. (у великій кількості); ЗАЛИВА́ТИСЯ чим, розм. (надмірно); РОЗПИВА́ТИ що, розм. (разом з ким-небудь); ПОХМЕЛЯ́ТИСЯ чим і без додатка (повторно, на другий день). Зібравшися, — всі паненята Ізнов кружати почали, Пили, як брагу поросята, Горілку так вони тягли (І. Котляревський); Дід часом.. випивав перед обідом чарку горілки з перцем (О. Довженко); Згадав він,.. Як в полі-степу срібну чарку спивав В гурті, на прощанні з своїми братами (М. Костомаров); Всі раділи, веселились, гуляли, мед-вино кружляли (казка); Гришиха була дуже лиха, осудлива, ще й любила хилити горілку (І. Нечуй-Левицький); Був тут.. один молоденький..; до горілки не міг навернутись. А якби ви побачили, як через півроку хиляв (С. Васильченко); Єпископ, правду мовити, хильнути чарочку любив.. Козак Мамай також.. вмів клюкати й вихиляти.. Умів він дудлити й жлуктати. Кубрячити, смикати й лигати, Кружати.., смоктати, цмулити.., хлебестати (О. Ільченко); Чого то вони не вигадають, аби б гуляти та горілочку смоктати! (Г. Квітка-Основ'яненко); Пан Твардовський в кінці стола З поставця черкає (П. Гулак-Артемовський); Діди чаркували і завзято билися в підкидного (М. Чабанівський); А Бахус пінненьку лигав.. Утер трохи не з піввідерка; Напивсь — і тілько що кректав (І. Котляревський); Нам, братику, не все парубкувать.. І тютюнкову день і ніч в шинку круглять! (П. Гулак-Артемовський); Правда, лучалось ярмаркувати, — Із ляхами кожухи на жупани міняти Та й горілочку добре куликати (Д. Мордовець); Якось, бачте, ніяково гостеві їсти й пити без примусу, щоб не подумав хто: "Мабуть нігде не бував, добрих горілок не пивав, хороших страв не їдав" (Ганна Барвінок); (Бєлін:) Мені.. доводиться платити за ваші обіди, бо за свої гроші ви глушите тільки горілку (Я. Галан); Добре дуть, як дадуть (прислів'я); Чи знаєш, він який парнище? На світі трохи єсть таких: Сивуху так, як брагу, хлище (І. Котляревський); Слуги.. хлебтали вина, які щастило вихопити з столу (П. Панч); — Цілу ніч дудлитимуть, ще й завтра похмелятимуться (А. Головко); Жлуктав (Семен) з горя горілку, мов корова воду, — пропив навіть останню свою одежину (П. Козланюк); Безбожно жлуктить (гість) усе, окрім кип'ячої смоли. Сам сулію самогону може видудлити (М. Стельмах); — Багаті самогоном заливаються, а ми з голоду пухнемо (Г. Косинка); Щоб скоріше позбутися Ханенка, Бараболя розпив з ним горілку, а потім.. випровадив його (М. Стельмах); В вівторок гості почували справдішнє похмілля й почали похмелятися (І. Нечуй-Левицький). — Пор. напи́тися.

ССА́ТИ (рухами губ і язика втягувати в рот яку-небудь рідину), СМОКТА́ТИ, ВСМО́КТУВАТИ (УСМО́КТУВАТИ), ВСО́ТУВАТИ (УСО́ТУВАТИ), ВСИСА́ТИ (УСИСА́ТИ), ВИСИСА́ТИ, ВИСМО́КТУВАТИ (з чогось); ВІДСИСА́ТИ (з метою видалення з чогось). — Док.: всмокта́ти (усмокта́ти), всота́ти (усота́ти), ввіссати (увісса́ти) рідше ви́ссати, ви́смоктати, відісса́ти. Ссати молоко; Ссати кров; Вони пройшли через бар, де на височенних стільчиках сиділи кудлаті молодики з дівчатками і щось смоктали через соломинки (М. Зарудний); Ті, що лежали тоді в колисках, тільки народжене покоління, вже несвідомо переймали на себе присягу старших, всмоктуючи її з молоком матерів (О. Гончар); Після моркви я ще висмоктував мед з тютюнових квітів і з квітів гарбузових (О. Довженко); Відсисати кров після укусу гадюки.