смоктати

СМОКТА́ТИ, смокчу́, смо́кчеш, недок., перех. і без додатка.

1. Рухами губ і язика втягувати в рот з чого-небудь якусь рідку масу, рідину і т. ін.

Ми з архітектором стояли біля джерела і крізь скляні трубочки смоктали із склянок воду (Десняк, II, 1955, 405);

Цілі дні воно [теля] куняло, але завжди піднімало голову, коли входив до нього Митько, і охоче смоктало молоко з соски (Донч., VI, 1957, 144);

// Втягувати молоко матері в рот із сосків грудей, вим’я; годуватися материнським молоком;

// розм. Повільно пити, втягуючи і пропускаючи рідину крізь зуби.

Спокійно налив [Жан] собі чарку вина і звільна, смакуючи та смокчучи, випив її (Фр., І, 1955, 333);

У загоні, вистеленому свіжою житньою соломою, триста корів; яка лежить, яка стоїть, інша смокче воду з чаші автопоїлки (Вол., Місячне срібло, 1961, 285).

2. Ссучи, висмоктувати, витягати органами тіла з іншого організму рідину, вологу або рідку масу.

Гессенська муха в житньому стеблі смокче сік (Горд., II, 1959, 328);

Тисячі коваликів з насолодою смокчуть ніжне пшеничне молочко (Донч., VI, 1957, 57);

Дослідження показали, що комахи, які смокчуть клітинні соки, є шкідливими для медоносних рослин (Бджільн., 1956, 29);

// Убирати, всмоктувати з грунту вологу, поживні речовини (про рослини).

Лежать гори, зеленями укриті. Міцно врізується корінь в грудь землі, смокче соки (Хотк., II, 1966,42).

◊ Смокта́ти кров див. кров.

3. Убирати, усмоктувати в себе рідку масу, рідину, газ і т. ін. (про який-небудь спеціальний пристрій).

Кілька хвилин Рева порпався в моторі, а тоді кинув ключа, махнув безнадійно рукою.. Не смокче бензину. Лопнула трубка (Мушк., Серце.., 1962, 150);

Товстий шланг, захлинаючись, уже смоктав з одного водозбірника воду, а хлопці закінчували другий (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 115);

// Засмоктувати кого-, що-небудь.

[Лукаш (раптом скрикує):] Пробі! Гину! В драговину попав! Ой, смокче! тягне! (Л. Укр., III, 1952, 220);

// розм. Вдихати, втягувати в себе (повітря, пару і т. ін.).

Довгі заячі вуха лоскотала тиша осінньої ночі, а ніздрі смоктали пахощі сухої стерні та зів’ялого полину (Трубл., І, 1955, 41);

*Образно. Здалеку бовкнув дзвін, пронісся степом, і простори смоктали його, і він танув, танув (Головко, І, 1957, 58).

4. Повільно їсти що-небудь, роздрібнюючи, розминаючи, розчиняючи і т. ін. їжу в роті.

— Їсти так захотілося — аж шкура болить, — казав він, рвучи не доїдений Шестірним шматок булки і смокчучи сало (Мирний, І, 1954, 333);

Тетеря, з обв’язаною рушником головою, смокчучи квашене яблуко, спльовував під ноги зернятка (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 65);

// Тримаючи що-небудь у роті, змочувати його слиною і стискати язиком та губами.

Дітвора ставала на віддалі.. і, смокчучи пальці, боязко видивлялась, як цигани ворушаться в своїх дірявих наметах (Панч, Іду, 1946, 79);

Юра смокче патичок і немовби пускає дим колечками вгору (Смолич, II, 1958, 47).

◊ Смокта́ти лю́льку (калья́н і т. ін.) те саме, що Кури́ти лю́льку (калья́н і т. ін.) ( див. кури́ти¹).

Порох ходив ще довго по двору, смоктав люльку та спльовував… (Мирний, І, 1949, 251);

Полковник мрійно смоктав свою люльку, натискаючи на тютюн.. пальцем (Ле, Наливайко, 1957, 56);

Троє козаків стояли біля своїх коней, а четвертий сидів на снопі й смоктав люльку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 26);

Смокта́ти цига́рку (самокру́тку, тютю́н і т. ін.) те саме, що Кури́ти тютю́н (тютюне́ць, цига́рку і т. ін.) ( див. кури́ти¹).

Ми по черзі смоктали єдину, начинену міцним.. тютюном самокрутку (Бабляк, Жванчик, 1967, 9);

Він набив люльку й почав смоктати міцний, задурливий тютюн (Стар., Облога.., 1961, 68).

5. перен. Безперервно мучити, непокоїти, хвилювати (про почуття, думки, переживання і т. ін.).

Павло жалкував, що не міг взяти участь у цій справедливій розплаті, й гірка досада знову почала смоктати його серце (Кучер, Голод, 1961, 432);

Понад десяток років мене смоктали спогади про юність золоту і про перше невисловлене кохання до дівчини (Ле, Право.., 1957, 361).

6. перев. безос. Про відчуття тупого, ниючого болю в серці, шлунку і т. ін.

Міцніше смоктало під грудьми від голоду (Тулуб, Людолови, II, 1957, 159).

Смокта́ти ко́ло (бі́ля) се́рця (під се́рцем, за се́рце) — боліти, нити з лівого боку грудної порожнини, де міститься серце.

— Що це, куме, пора прийшла? — пита Уляна. — Шабаш! — кинувши шапку об землю, крикнув Грицько. — Коло серця мого смокче, так і смокче, так і смокче! (Мирний, І, 1954, 302);

Виключив [Трохим] мотор, вийшов з кабіни, впав під берізку. В голові гуділо, обличчя палало, смоктало щось біля серця (Збан., Любов, 1957, 74);

Смокта́ти під ло́жечкою див. ло́жечка.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смоктати — Смокта́ти, -кчу́, -кчеш, -кчуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. смоктати — Ссати; (сік) висмоктувати, тягнути, (кров) пити; (вологу) всмоктувати, кн. АБСОРБУВАТИ; (горілку) цмулити; ФР. засмоктувати; (пахощі) вдихати, тягнути в себе; (серце) мучити, колупати, краяти, роздирати, роз'ятрювати, пригнічувати; (під серцем) боліти, нити; цмоктати. Словник синонімів Караванського
  3. смоктати — смокта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. смоктати — (втягувати в себе якусь рідину) ссати, всотувати. Словник синонімів Полюги
  5. смоктати — смокчу, смокчеш, недок., перех. і без додатка. 1》 Рухами губ і язика втягувати в рот з чого-небудь якусь рідку масу, рідину і т. ін. || Втягувати молоко матері в рот із сосків грудей, вимені; годуватися материнським молоком. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. смоктати — ПИ́ТИ що і без додатка (вгамовувати спрагу якою-небудь рідиною), СПИВА́ТИ розм., ПИ́ТОНЬКИ пестл. дит., ПИТКИ пестл. дит.; ПИВА́ТИ розм. (часто, не раз); ПОПИВА́ТИ, ПОСМО́КТУВАТИ, ПОТЯ́ГУВАТИ (потроху, час від часу); СМОКТА́ТИ розм., ЦІДИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. смоктати — Смокта́ти, -кчу́, -чеш гл. 1) Сосать. Смоктав люльку. Стор. МПр. 121. Смоктали їх пявки. 2) Пить жадно. Галушки глитала, сирівець смоктала. Щог. В. 78. Словник української мови Грінченка
  8. смоктати — СМОКТА́ТИ, смокчу́, смо́кчеш, недок., що і без дод. 1. Рухами губ і язика втягувати в рот з чого-небудь якусь рідку масу, рідину і т. ін. Ми з архітектором стояли біля джерела і крізь скляні трубочки смоктали із склянок воду (О. Словник української мови у 20 томах
  9. смоктати — [смоктатие] -моукчу, -кчеиш; нак. -кчи, -моукч'іт' Орфоепічний словник української мови
  10. смоктати — див. їсти; пити; пиячити Словник синонімів Вусика
  11. смоктати — пи́ти (смокта́ти, сса́ти і т. ін.) кров з кого, чию. 1. Тяжко визискувати, експлуатувати кого-небудь. У селі управа колишня: поміщик панствує, п’є кров з бідняків (Нар. опов.); Як ссав (панич Льольо) народну кров, так буде і далі ссати (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови