сміхотливий

СМІХОТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Схильний багато й часто сміятися; якого легко розсмішити.

Сміхотливий хлопчик;

Сміхотливі глядачі (О. Іваненко);

// у знач. ім. сміхотли́вий.

Сміхотливі люблять, щоб смішили їх, самі ж не смішать ніколи, а жартівливі смішать інших (В. Шевчук);

* Образно. Осінь, сміхотлива й весела, ходить зворами, селами й верхами, забирається на самі сторчові груні [горби] (А. Турчинська);

// Який виражає, містить у собі сміхотливість, веселість, радість і т. ін.

Сміхотливий голос;

Сміхотливий погляд;

Сміхотливий настрій;

Сміхотливі очі.

2. Який може викликати сміх, змусить розсміятися.

– А батько мене ж часом не провчить воловодом? – збирає той [Роман] уста на сміхотливу оборку (М. Стельмах);

Ліворуч .. сміхотливою купкою сиділо з півтора десятка дівчат (Ю. Смолич).