собацюга
СОБАЦЮ́ГА, и, ч. і ж.
1. Збільш. до соба́ка 1.
Гавкнуло, як із бочки, – і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С. Васильченко);
Розжився [Селентій], розбагатів, поприв'язував собацюг по чотирьох кінцях подвір'я, щоб стерегли замазані в бовдур золоті червінці (Григорій Тютюнник).
2. розм. Те саме, що соба́ка 1.
– Султан! Брат ти мій! .. Султан?! Ах ти ж, собацюга моя... (І. Микитенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- собацюга — собацю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- собацюга — -и, ч. і ж. 1》 Збільш. до собака 1). 2》 розм. Те саме, що собака 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- собацюга — СОБАЦЮ́ГА, и, ч. і ж. 1. Збільш. до соба́ка 1. Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (Вас. Словник української мови в 11 томах