соснина

СОСНИ́НА, и, ж.

1. Окреме дерево сосни.

Самотня соснина в полі, бодай висока, але не довговічна й квола (В. Еллан-Блакитний);

У затишку гіллястої, як дуб, соснини сів [Марко] на пень кимсь недавно зрубаного дерева (С. Чорнобривець);

// Деревина сосни.

Легіт з Карпат приносив запах соснини (із журн.);

// Гілка сосни.

Великі шиби уквітчалися .. сосниною, перистим папоротником, шовковою травою (С. Васильченко).

2. збірн. Будівельний матеріал або дрова з сосни.

В землянці .. було тепло й чисто, як у добре доглянутій хаті, пахло присмаглою сосниною (А. Хорунжий).

3. Сосновий гай, ліс; сосняк.

Зараз за селом... лісок, соснина... (І. Франко);

Поставали [Урущак та Нагорний] в соснині над крутим схилом (К. Гордієнко).

4. Соснова колода або палиця.

Перечепився [Сидорчук] об соснину, яка лежала біля плоту, і мало не полетів сторч головою (Ю. Бедзик);

– Андрійку! Ось палиця .. Микола поплазував до ополонки, штовхаючи поперед себе соснину (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me