сотня
СО́ТНЯ, і, ж.
1. Сто якихось одиниць, предметів, людей і т. ін.
Де один панує, там сотня бідує (прислів'я);
Сем'я [сім'я] моя щодень росла І вже до сотні доростала (Т. Шевченко);
Був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів (Ю. Яновський);
// розм. Сто грошових одиниць.
Прийшлося [Грицькові] під осінь лічити заробітки, тільки сотню й налічив! (Панас Мирний);
– Кажи, Романе, по-божому, що візьмеш на рік від сотні? – обернувсь Семен до брата (М. Коцюбинський);
Кожну сотню Макшеєв перев'язував ниткою (З. Тулуб);
// розм. Грошовий знак вартістю в сто карбованців.
2. тільки мн. Дуже велика кількість, безліч кого-, чого-небудь.
Сотні ніг ступали в одно місце, і там вибивався великий слід (Г. Хоткевич);
На довгих стелажах, прикрашених квітами, красувалися сотні сортів його [Мічуріна] гібридів (О. Довженко).
3. Військова одиниця у давньоруському війську.
Кінні дружини і полки пішців складалися з окремих одиниць – десятків, сотень (А. Хижняк).
4. На Україні в 2-й пол. XVI–XVIII ст. – адміністративно-територіальна та військова одиниця; складова частина полку очолювана сотником.
Полк ділився на сотні. На чолі сотні стояв сотник, якого обирало козацьке населення полку або призначав гетьман, а іноді й полковник (з наук. літ.);
Як грянуть [полки козацькі], сотнями ударять, Перед себе списи наставлять, То мов мітлою все метуть (І. Котляревський);
По вулицях і на майдані .. тільки вартові по сотнях перекидалися окремими словами (Іван Ле).
5. Військова одиниця в реєстровому козацькому війську.
6. У давній Русі, в Росії й на Україні – станові організації.
Ремісничі сотні простували через Соборний майдан (О. Ільченко);
Сотні купецькі;
Сотні посадські.
7. Військова одиниця в козацьких військах дореволюційної Росії, що дорівнювала ескадрону або роті.
З самого досвіту хлопці вартують біля казарми, вивчають розпорядок дня кінної сотні полуботківців (А. Головко);
Ми їх застукали, сотню гайдамацького полку імені його світлості гетьмана Скоропадського (Ю. Яновський);
// У період громадянської війни та в перші роки Радянської влади – підрозділ у складі військ червоного козацтва.
(1) Чо́рні со́тні, іст. – назва реакційно-монархістських банд озброєних погромників, що діяли в Росії в період революції 1905–1907 рр.
Значення в інших словниках
- сотня — со́тня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сотня — (карбованців) сто; (у війську) сов. рота; мн. СОТНІ, (ніг) безліч. Словник синонімів Караванського
- сотня — [сот(')н'а] -т(‘)н'і, ор. -тнеийу, р. мн. -теин' Орфоепічний словник української мови
- сотня — -і, ж. 1》 Одиниця рахунку однакових або однотипних предметів, явищ і т. ін., що дорівнює ста; сто. || розм. Сто карбованців. || розм. Грошовий знак вартістю в сто карбованців. 2》 тільки мн. Дуже велика кількість, безліч кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сотня — (кількість) сотка, сто Словник чужослів Павло Штепа
- сотня — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил. Словник синонімів української мови
- сотня — Со́тня, -ні, -нею; со́тні́, со́те́нь, со́тня́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сотня — СО́ТНЯ, і, ж. 1. Одиниця рахунку однакових або однотипних предметів, явищ і т. ін., що дорівнює ста; сто. Де один панує, там сотня бідує (Укр.. присл.., 1963, 115); Сем’я [сім’я] моя щодень росла І вже до сотні доростала (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- сотня — Со́тня, -ні ж. 1) Сотня, сто штукъ. 2) Часть козацкаго полка. 3) Въ старой Украинѣ XVII и XVIII в. извѣстная часть территоріи, состоявшая изъ нѣсколькихъ курінів и сама составлявшая часть полка. ум. со́тенька. Словник української мови Грінченка