1. Словник української мови у 20 томах

спадкоємний

СПАДКОЄ́МНИЙ, а, е.

1. Одержаний у спадщину.

Своїх ґрунтів не збільшив [Варава]; синові залишив той самий спадкоємний хутір (М. Стельмах).

2. Який від народження належить до певного соціального стану.

Конституція встановлювала в Болгарії монархічний лад: главою держави проголошувався спадкоємний князь (з навч. літ.);

// Який належить до родини, що здавна займається певним ремеслом, якоюсь діяльністю, справою і т. ін.

Григорій Григорович Андрусяк – спадкоємний лісовик. Народився в селищі Ясіня, батько був лісовиком (з газ.).

3. Заснований на переході чого-небудь від одного до іншого; який переходить послідовно від одного до іншого.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спадкоємний — (про майно) спадковий, родовий, фамілійний. Словник синонімів Полюги
  2. спадкоємний — спадкоє́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. спадкоємний — див. СПАДКОВИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. спадкоємний — -а, -е. 1》 Одержаний у спадщину. 2》 Який від народження належить до певного соціального стану. || Який належить до родини, що здавна займається певним ремеслом, якоюсь діяльністю, справою і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спадкоємний — СПАДКОЄ́МНИЙ (який має право на спадщину; який від народження належить до певного соціального стану, до якого має перейти влада; який є спадщиною), СПАДКО́ВИЙ, УСПАДКО́ВАНИЙ (одержаний у спадщину). Словник синонімів української мови
  6. спадкоємний — СПАДКОЄ́МНИЙ, а, е. 1. Одержаний у спадщину. Своїх грунтів не збільшив [Варава]; синові залишив той самий спадкоємний хутір (Стельмах, І, 1962, 80). 2. Який від народження належить до певного соціального стану. Словник української мови в 11 томах