спантеличений

СПАНТЕЛИ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до спантели́чити.

Павло підскочив до Гриценка, і той, розгублений і спантеличений несподіванкою, випустив з рук рушницю (І. Кириленко);

Спантеличений такою увагою і сердечністю. Боровий справді не знав, як і дякувати (Я. Гримайло);

Яскравий жмут сонячного проміння вдерся до комірчини, і вкрай спантеличений пацюк кинувся у прогризену в підлозі дірку (О. Донченко).

2. у знач. прикм. Розгублений, зніяковілий, збентежений.

– Хіба я хоч коли більше червінця правив за будь-яку требу? Спантеличені селяни не знали, що сказати хитрому панотцеві (М. Стельмах);

Він дав задній хід і зовсім близько під'їхав до спантеличеного хлопця (І. Цюпа);

Козирнувши, дружинник повертає квиток спантеличеній Марії. – Приємно познайомитися: теж аматор драмгуртка (І. Волошин);

// Який виражає розгубленість, замішання, здивування, збентеженість.

Повернулась [Катюша] до Ілька, який невдоволено поглядав на наші спантеличені обличчя (М. Чабанівський);

Прийшов [крейсер] ніби для того, щоб розбентежити їхню молоду уяву, привернути до себе спантеличені погляди і цих підлітків-старшокласників (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

спантеличений

Значення в інших словниках