спектр

СПЕКТР, а, ч.

1. Сукупність усіх значень якоїсь фізичної величини, що характеризує систему або процес.

Спектр енергій, імпульсів.

2. Сукупність кольорових смуг, які виникають під час проходження світлового променя через середовище, що здійснює його заломлення.

Яке облудне сонце! Його спектр має чудодійну властивість, його проміння ламається в прозорих зломах філігранного повітря (О. Донченко);

* У порівн. Огні від молота летять До зір веселкою і спектром... (В. Сосюра);

// спец. Кольорова смуга або сукупність кольорових ліній, що утворюються при пропусканні випромінювань речовини, яка світиться, через особливі оптичні прилади і яка залежить від хімічного складу цієї речовини.

У кожної речовини є свій спектр поглинання, що показує, які саме промені і в якій мірі поглинаються нею (з наук.-попул. літ.);

В результаті вивчення спектрів Юпітера було уточнено особливості його обертання, відмінного від обертання твердих тіл (з наук.-попул. літ.).

3. чого, перен. Те, що існує в різних варіантах, формах; різноманітність.

В останні роки в медичній практиці застосовується вітчизняний антибіотичний препарат мікроцид, який має широкий антибактеріальний спектр дії (з наук. літ.);

Спектр людських почуттів надзвичайно широкий. Це і родинні почуття, батьківська і материнська любов, уподобання й поваби дитячого і юнацького віку, товаришування, кохання (з наук.-попул. літ.).

△ (1) Магні́тний спектр – розміщення силових ліній магнітного поля в різних напрямках.

Картина розміщення залізних опилків у магнітному полі називається магнітним спектром (з навч. літ.);

(2) Смуга́стий спектр – оптичний спектр що випромінюється молекулами і складається з ряду світлих смуг на темному фоні, які утворюються великою кількістю дуже тісно розташованих спектральних ліній.