спектр

СПЕКТР, а, ч. Багатоколірна смуга, яка утворюється при проходженні світлового променя через призму або якесь інше середовище, що заломлює проміння.

Яке облудне сонце! Його спектр має чудодійну властивість, його проміння ламається в прозорих зломах філігранного повітря (Донч., II, 1956, 305);

*У порівн. Огні від молота летять До зір веселкою і спектром… (Сос., І, 1957, 470);

// спец. Кольорова смуга або сукупність кольорових ліній, що утворюються при пропусканні випромінювань речовини, яка світиться, через особливі оптичні прилади і яка залежить від хімічного складу цієї речовини.

У кожної речовини є свій спектр поглинання, що показує, які саме промені і в якій мірі поглинаються нею (Наука.., 4, 1963, 27);

В результаті вивчення спектрів Юпітера було уточнено особливості його обертання, відмінного від обертання твердих тіл (Знання.., 4, 1966, 4).

∆ Магні́тний спектр — розміщення силових ліній магнітного поля в різних напрямках.

Картина розміщення залізних опилків у магнітному полі називається магнітним спектром (Фізика, II, 1957, 134).

2. чого, перен. Ряд однорідних, але відмінних одне від одного явищ, дій і т. ін.

В останні роки в медичній практиці застосовується вітчизняний антибіотичний препарат мікроцид, який має широкий антибактеріальний спектр дії (Мікр. ж., XXIII, 1, 1961, 67);

Спектр людських почуттів надзвичайно широкий. Це і родинні почуття, батьківська і материнська любов, уподобання й поваби дитячого і юнацького віку, товаришування, кохання (Наука.., 7, 1971, 37).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спектр — спектр іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. спектр — (кольорів) веселка, гама, послідовний ряд; (дій) діяпазон, г. засяг; (населення) прошарок, верства. Словник синонімів Караванського
  3. спектр — [спектр] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  4. спектр — -а, ч. 1》 Багатоколірна смуга, яка утворюється при проходженні білого світла через призму або якесь інше середовище, що заломлює світло. || спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спектр — СПЕКТР, а, ч. 1. Сукупність усіх значень якоїсь фізичної величини, що характеризує систему або процес. Спектр енергій, імпульсів. Словник української мови у 20 томах
  6. спектр — (від лат. spectrum – образ, видіння) 1. Сукупність (набір) чогось однорідного, напр. звукових або оптичних коливань (хвиль), рівнів енергії ядра, атома чи молекули. 2. Кольорова смуга, що утворюється від розкладу білого світла. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. спектр — Спектр, -ру; спе́ктри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)