сперечання

СПЕРЕЧА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. спереча́тися.

Він не любив Комашка за самостійність його вдачі, за його завсідні сперечання й опозицію і... за його чесність (І. Нечуй-Левицький);

Він почав пригадувати відвідування батька іншими робітниками, гарячі їхні сперечання, часто до пізньої ночі, про те, хто кого переможе на війні (П. Панч);

Радіють [батько й син] іноді просто й щиро – від життя, від того кипіння щоденного в розмовах і сперечаннях, .. бо все їм болить, як робиться щось не до ладу (І. Микитенко);

Вона була рада, що сестри там .. не було, – все ж би вона заважала трохи своєю розмовою та сперечанням (Леся Українка);

// рідко. Полеміка.

Є ще немало таких філософів, які .. мають пристрасть до теоретичного сперечання, до голої дискусії в пресі (П. Тичина).