сперечання
СПЕРЕЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. спереча́тися.
Він не любив Комашка за самостійність його вдачі, за його завсідні сперечання й опозицію і… за його чесність (Н.-Лев., V, 1966, 307);
Він почав пригадувати відвідування батька іншими робітниками, гарячі їхні сперечання, часто до пізньої ночі, про те, хто кого переможе на війні (Панч, Синів.., 1959, 42);
Радіють [батько й син] іноді просто й щиро — від життя, від того кипіння щоденного в розмовах і сперечаннях,.. бо все їм болить, як робиться щось не до ладу (Мик., II, 1957, 90);
Вона була рада, що сестри там.. не було,— все ж би вона заважала трохи своєю розмовою та сперечанням (Л. Укр., III, 1952, 498);
// рідко. Полеміка.
Є ще немало таких філософів, які.. мають пристрасть до теоретичного сперечання, до голої дискусії в пресі (Тич., III, 1957, 494).
Значення в інших словниках
- сперечання — спереча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- сперечання — -я, с. Дія за знач. сперечатися. || рідко. Полеміка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сперечання — СПЕРЕЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. спереча́тися. Він не любив Комашка за самостійність його вдачі, за його завсідні сперечання й опозицію і... за його чесність (І. Словник української мови у 20 томах