споконвічний

СПОКОНВІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який існує з найдавніших часів, здавна; одвічний.

[Сінон:] Я сам з Еллади. Еллада – се ж колиска споконвічна святої волі. Правний син Еллади без рідної стихії жить не може (Леся Українка);

Пусто, безлюдно в ущелині. Лише шум потоку порушує споконвічну тишу гір (О. Гончар);

Поважно й урочисто розповідали [діди] про давнє минуле, що самі застали або що чули від таких же сивих дідів. Про гніт споконвічний, про наругу, про нелюдське знущання (А. Головко);

Я був сином степу, сином ріллі і кураю, хльостких осінніх дощів і споконвічної бідності (М. Чабанівський);

В присмерковій пісні колисковій В оповіді сивій про походи .. Він дзвенів не раз, переливався Споконвічний голубий Дунай (М. Рильський);

Фольклористи засвідчують споконвічну єдність казок з міфічними поняттями, тотемізмом (із журн.).

2. Корінний, основний (про населення певної місцевості, представників певного середовища).

Слов'яни були споконвічними жителями Середньої і Східної Європи (з наук. літ.);

Бойко – споконвічний мешканець Карпат, як і гуцул, але він дуже різниться від гуцула (Мирослав Ірчан);

// Постійний, вічний.

Созоненко загримав залізом, відчинив хвіртку, і на подвір'я боком, боком, боячись зачепити господаря, обережно втиснувся споконвічний боржник Василенко (М. Стельмах);

По двоє на одному коні, ну й ну! – реготав збоку Мефодій Кулик, споконвічний пастух, що все життя випасав .. табуни робочих верблюдів (О. Гончар);

Не віриться, що тут колись жили споконвічні наймити і бідарі (В. Кучер);

Виплавлення міді – споконвічне уральське виробництво (із журн.);

Осінній степ жив своїм споконвічним життям (С. Чорнобривець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

споконвічний

Значення в інших словниках