споконвічний

ДА́ВНІЙ (який існує багато часу, давно виник, з'явився, довго триває тощо), СТАРИ́Й, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ВІДДА́ВНІЙ заст., ДРЕ́ВНІЙ заст.; ДОІСТОРИ́ЧНИЙ (який зберігся, залишився від колишніх часів або існував дуже давно). Ти несеш, столице давня, Мак червоний у руці (М. Рильський); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений (І. Нечуй-Левицький); Кобзо-орлице! ..Чарами слова розмай, мов ту хмару, недолю. Слово нам верне і силу давнезну і волю (П. Куліш); Старезні липи, мов жива сторожа, стоять при вході (І. Франко); Факти, які засвідчували Данилів віддавній нахил до революційної активності, відразу знайшлися (Ю. Смолич); Сонце ніби зупинилося на мить над горами й осяяло древні мури Генуезької башти (В. Кучер); Доісторичний ліс-праліс, мовляв, і той людину годував (О. Гончар). — Пор. 1. споконві́чний, старови́нний.

КОРІННИ́Й (про населення певної місцевості, представників якогось середовища тощо), КРО́ВНИЙ розм., СПОКОНВІ́ЧНИЙ, ОДВІ́ЧНИЙ, СПАДКО́ВИЙ рідше. Які б тут не були стовпотворіння, хто б звідки не накочував сюди, а люд був корінний тут, бо коріння в такому ґрунті глибоко сидить (Л. Костенко); Максим Бортняк, кровний хлібороб.., встає до роботи вдосвіта (В. Бабляк); Бойко — споконвічний мешканець Карпат (Мирослав Ірчан); Я бачу, горді велетні, твої синове, — Одвічне плем'я — повстають з безодні (Леся Українка); — І ви киянка? — З діда-прадіда, спадкова.. (Н. Рибак).

ПОСТІ́ЙНИЙ (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), СТА́ЛИЙ, БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУПИ́ННИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ), НЕСПИ́ННИЙ, БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, БЕЗНАСТА́ННИЙ, НЕНАСТА́ННИЙ, ПОВСЯКЧА́СНИЙ, БЕЗЗМІ́ННИЙ, НЕПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУСТА́ННИЙ, НЕВІДСТУ́ПНИЙ, НЕЗМІ́ННИЙ, НЕМИНУ́ЧИЙ, ПОВСЯКДЕ́ННИЙ, ЩОХВИЛИ́ННИЙ, ПОВСЯКЧА́СНИЙ, ПЕРМАНЕ́НТНИЙ перев. книжн., ХРОНІ́ЧНИЙ перев. книжн., ЗАВЖДЕ́ННИЙ розм., ЗА́ВЖДИШНІЙ розм., ЗА́ВСІ́ДНИЙ розм., РАЗУРА́ЗНИЙ розм.; ВІ́ЧНИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ (БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ), НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, СПОКОНВІ́ЧНИЙ (який наче не має початку й кінця); БЕЗПЕРЕБІ́ЙНИЙ, НЕУХИ́ЛЬНИЙ (який відбувається без затримок, відхилень тощо); ОБОВ'ЯЗКО́ВИЙ, НЕОДМІ́ННИЙ, ЗВИ́ЧНИЙ (який завжди супроводжує когось, щось). Зараз прилади різні, радіозв'язок постійний, локатор показує тобі все, а тоді компас, секстант, карта — і щасливого плавання! (О. Гончар); Тепер, коли Мінуеси вибрались до Софії, ми зосталися без сталих зносин з цивілізованим світом (Леся Українка); Ось перед нею темний гай, страшний у своєму безперервному шумі (А. Шиян); Навіть залізний організм не міг витримати безупинної діяльності, нічного неспання (Ю. Яновський); Цей світ — та що цей світ? Увесь великий всесвіт — Нікчемний сон, обман, невпинні злети й спади (В. Мисик); Вийди ж на темний брук, Вслухайся в шум і стук, Вглянься в неспинний рух (М. Рильський); Минуло літечко тепле, наступили ночі холодні, пішли дощі безперестанні, замурували людей по хатах (Панас Мирний); Западає тиха пауза в розмові. Ми слухаємо безнастанний плескіт і шум морського прибою... (Т. Масенко); В умовах ненастанної колотнечі, на грані фізичного самознищення в Івана виробилась рятівна звичка щезати (П. Колесник); Стан здоров'я сестри потребує постійного, повсякчасного догляду (В. Козаченко); В труді беззмінному, важкім Стояли стомлені шахтарки (П. Усенко); Діє ліцензійна угода.. на установки неперервного розливання сталі (з журналу); Авто, яким він приїхав, одразу вихопилося на широку магістраль "ВУ-ЗЕТ", де вирував безустанний рух (С. Журахович); Степка весь час відчувала на собі турботливу опіку Павла, його невідступне упадання за нею, делікатне, однак, і ненав'язливе (Ю. Бедзик); Наче хмари у днину жаркую, Так круг мене зміняється світ, — Тільки я не зміняюсь і чую Біль незмінний, що в серці болить (І. Франко); Продовжувати рід свій — у загалі інших тварин виконувати цю примітивну й неминучу функцію (В. Підмогильний); Повсякденний клопіт біля невмілого чоловіка надавав якогось змісту її життю (І. Сенченко); Щастя виснажувало її, легка повсякчасна стома була в її сповільнених рухах (В. Підмогильний); — Хочу дістати працю інженера. Це в мене стає перманентною проблемою (І. Ле); Він здавна полюбив це нічне безгоміння. А в результаті — хронічне безсоння (Л. Дмитерко); Її життя — то горіння, завжденний неспокій у вирі складних проблем (з газети); То було завждишнє змагання; дівчата були ще раді, що парубки з ними, — і веселіше, і охвітніше (Панас Мирний); — Практичний бік сільського господарства мені не до вподоби, — сказав Радюк, — разуразна тяганина, завсідний клопіт, завсідна купівля, продаж, усяка дрібна снасть (І. Нечуй-Левицький); Там недалеко, біля Михайленка, маленька будка, що впаде от-от з крутого насипу, де вічно дзенька чавунка рейками під вічний льот вагонів з вантажем (В. Сосюра); От і почалося!.. Почалося воно, безсонне, безконечне темне чекання (Г. Хоткевич); Вгорі кружляли лапаті сніжинки і співали свою нескінченну пісню електропроводи (Ю. Збанацький); Я був сином степу, сином ріллі і кураю, хльостких осінніх дощів і споконвічної бідності (М. Чабанівський); Трудівники Київської дистанції шляху роблять усе, щоб забезпечити безперебійний.. рух поїздів (з газети); Для всієї історії людства є характерним неухильне прагнення глибше пізнати довколишній космічний простір (з журналу); Ада — тендітна худорлява дівчина, довгобраза, з неймовірно тонесенькими бровами й неодмінною тугою в зіницях прозорих очей (Є. Гуцало); Вірунька, повкладавши дітей, сіла, як завжди, посидіти біля вікна у звичній своїй позі чекання (О. Гончар).

СПОКОНВІ́ЧНИЙ (який існує з найдавніших часів), ОДВІ́ЧНИЙ (ВІДВІ́ЧНИЙ), ПРАДА́ВНІЙ, ПРАВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, ВІКОВИ́Й, БАГАТОВІКОВИ́Й, ВІКОДА́ВНІЙ, ПРАСТАРИ́Й, ПРЕДВІ́ЧНИЙ, ДОВІ́ЧНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ уроч., ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ заст.; ПЕРВІ́СНИЙ, ПЕРВОЗДА́ННИЙ книжн. (який існує з самого початку). В присмерковій пісні колисковій, В оповіді сивій про походи.. Він дзвенів не раз, переливався Споконвічний голубий Дунай (М. Рильський); Щось епічне й святкове почувалось у полі, одвічний перебіг часу й величний спокій (О. Довженко); Відвічний ліс шумів над ним тужливо (І. Франко); Суха, тогорічна ковила, трава прадавніх степів, тріпотіла на вітрі (А. Хорунжий); О село Ясиня, верховинське село, .. Ти на горах-горбах, на крутинах лягло, Мов дитя віковічних Карпат (Л. Забашта); Поцокували солдатські підкови по віковім камінню, на яке ще досі ніхто не ступав (О. Гончар); На Запоріжжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались, козацькі предковічні пісні.. не замовкали (П. Куліш); Потім ліс... Передвічний, непроходимий (Г. Хоткевич). — Пор. 1. да́вній.