споконвіків
СПОКОНВІ́КУ (з найдавніших часів), СПОКОНВІ́К, СПОКОНВІКІ́В, ВІДВІ́КУ (ОДВІ́КУ), ЗВІ́КУ, СПРА́ВІКУ, СПРАДА́ВНА, СПРАДА́ВЕН, ЗВІ́КУ-ПРА́ВІКУ, З ПЕРЕДВІ́КУ, З ПЕРЕДВІКІ́В, СПЕРЕДВІ́КУ рідше. Легенди й казки споконвіку мають звичай змінюватися до невпізнання (Є. Гуцало); Споконвіків природа завмирає, щоб знов у руті буйно зацвісти (Д. Луценко); Небо, наче море, Землю обхопило: Сонце плине й гріє, Як одвіку гріло (Я. Щоголів); Може, звіку не сходились на сих полях такії два рубаки (П. Куліш); — Пасовисько наше звіку-правіку, пощо єго розмірювати (І. Франко); Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона, так з передвіку було і так воно буде довіку (Леся Українка). — Пор. зда́вна.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- споконвіків — споконвікі́в прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- споконвіків — див. здавна Словник синонімів Вусика
- споконвіків — присл. Те саме, що споконвіку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- споконвіків — СПОКОНВІКІ́В, присл. Те саме, що споконві́ку. Земля споконвіків – неоціненний дар людині (із журн.); Споконвіків стоїть Комишанка над самою водою (О. Гончар); Споконвіків щедра на таланти наша земля (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- споконвіків — СПОКОНВІКІ́В, присл. Те саме, що споконві́ку. Радянські люди викували крила Тій мрії, що споконвіків жила: В Гагаріні ця мрія зазоріла! (Нех. Словник української мови в 11 томах