спокій

СПО́КІЙ, спо́ко́ю, ч.

1. Відсутність руху і шуму; нерухомість.

Тепла розкішна ніч вкривала землю й розливала спокій на усе, що животіло й дихало на землі (І. Нечуй-Левицький);

[Голос покликача:] Народе римський, спокою просить суд! (Сурми. Галас помалу втишується) (Леся Українка);

І крики, і рев, і жалібне мукання наповнили тиху світло-зелену поляну. Щез спокій, потопталася трава (Г. Хоткевич);

В лісі було тихо, ніщо не порушувало його спокою й величі (С. Скляренко).

2. Стан душевної рівноваги та спокійного фізичного стану.

За собою життя веселе, розкішне, без праці, без клопоту; перед собою – вбоге доживання віку, .. гірка турбота, замість спокою (Панас Мирний);

Її повні, трохи бліді щоки спахнули рум'янцем, в тихих очах світились спокій та щастя (М. Коцюбинський);

Блаженна радість розливалася в Юринім єстві – такий схвильований патетичний спокій (Ю. Смолич);

Я хочу бути спокійний, я прагну спокою. Щоб не ворухнулась ані моя спустошена думка, ні мої важкі солдатські чоботи (П. Колесник);

Квітка як образ викінченості, самовідданості, краси, вічнотворяності, надвмирущості, чистоти, спокою (О. Бердник).

3. Повний відпочинок, бездіяльність.

Нічого не читаю, хоч книжок і газет – скільки хочеш. Просто потребую спокою і самоти (М. Коцюбинський);

Положили мене днів на 2–3, думають, що перестане боліти [нога], як побуде в спокою (Леся Українка);

[Юрченко:] Стало погано. Серце. (Ховає ліки). Потім. Зараз найголовніше для хворого – спокій (Л. Дмитерко);

Поширена думка, ніби найкращий спосіб відновлення працездатності – це повний спокій. М. Сєченов довів помилковість такого уявлення (з навч. літ.).

4. Уміння володіти собою; витримка.

Лежали запорожці коло возів і, попихкуючи люльками, з убивчим спокоєм дивилися на місто. Деякі грали у шахи (О. Довженко);

– Перш за все – спокій, – сказав дзвінко наш командир (Ю. Яновський);

– Товариші, – сказав він спокійно, і тільки незвичайна блідість обличчя показувала.., якого зусилля волі коштує йому той спокій і стриманість (О. Гончар);

// Урівноваженість, стриманість характеру, натури.

На виду у діда старечий спокій, а проте – гострий огняний погляд, котрий прикривали .. одстобурчені брови (Панас Мирний);

Його сірі очі променіють тихим світлом, на блідому виду й високому чолі спокій і погорда... (М. Коцюбинський);

Тонко вигнуті брови [дівчини] то гостро хмурилися, то лагідно розбігались, надаючи одразу всьому обличчю виразу спокою, задоволення й сердечності (О. Гончар).

5. Відсутність війн, громадських безпорядків, хвилювань і т. ін.; мир, порядок.

Треба спішити, доки спокій. Барикади ще не викінчені (І. Франко);

Поки не було Гущі, в селі був спокій. Що тут казати. Гуща і Прокіп збунтували народ (М. Коцюбинський);

Ми – за мир і спокій, за те, щоб цвів наш сад в красі своїй по всій землі... (В. Сосюра);

Порушення громадського спокою;

// Спокійне, тихе життя.

На нього війнуло .. тим знайомим теплом їдальні, .. ситим спокоєм, який до вподоби був жінці і дратував Антона (М. Коцюбинський);

Ця весна відчутніше потривожила наманганський урівноважений спокій (Іван Ле).

6. Філософська категорія, що відображає відносну нерухомість, сталість предметів і явищ навколишнього світу.

Всі тіла перебувають у відносному русі; кожен спокій, який спостерігаємо ми, є відносний (з навч. літ.).

7. бот. Стан майже повного припинення життєдіяльності рослин.

Темпи змін у насінні або у вегетативному органі протягом періоду спокою .. визначаються природою рослини і умовами зовнішнього середовища (з наук.-попул. літ.);

У стані спокою може перебувати як уся рослина так і її окремі органи.

Втрача́ти / втра́тити (загуби́ти, згуби́ти) [свій] спо́кій див. утрача́ти;

Дава́ти спо́кій див. дава́ти;

Дай (да́йте) спо́кій див. дава́ти;

Знайти́ / знахо́дити спо́кій (супокі́й) див. знахо́дити;

Іди́ в спо́ко́ї див. іти́;

Ма́ти спо́кій див. ма́ти²;

Не зна́ти (не ма́ти, не дава́ти собі́) спо́ко́ю (поко́ю, супоко́ю) див. зна́ти;

Нема́ (нема́є, не було́) спо́ко́ю (заст. супоко́ю) див. нема́;

Оберіга́ти сон (спо́кій) див. оберіга́ти.

◇ (1) Ві́чний спо́кій (по́кі́й, упокі́й):

а) смерть.

Кругом тієї церковці клалися мешканці Запорожцевої Гірки на вічний упокій (Б. Лепкий);

І терпеливо душа старої, пориваючись до Бога, не просила чуда, не думала про Рай, а тільки ревно благала, щоб її діти не засівали землю слізьми, хай Він пошле їм просте селянське щастя, а їй хоч і зараз вічний спокій (М. Стельмах);

б) за релігійними уявленнями — спокійне життя в Раю після смерті.

– Через два тижні жди нас .. Та часом не зрадь нас. Тепер тікай та держи язик за зубами. Подайте милостинку Христа ради, за вічний спокій своїх родителів [батьків] (І. Нечуй-Левицький);

Одарка .. радила брати всього .. –Мій покійний тато, царство їм небесне, вічний спокій душеньці, бувало часто їздили, пакувались добре й казали: “Їдеш на день – бери харчів на тиждень” (М. Лазорський);

в) (кому) уживається у розмові при згадці померлого для вираження побажання йому загробного життя в Раю.

[Демко:] Як покійні батько померли, царство їм небесне, вічний покій, мені тоді було годів з десяток (М. Кропивницький);

Дава́ти / да́ти собі́ спо́кій (заст. по́кій) див. дава́ти;

Дава́ти / да́ти чи́сту годи́ну (чи́стий, святи́й спо́кій (по́кій)) див. дава́ти;

Іти́ (відхо́дити) / піти́ (відійти́) на спо́кій (на спочи́нок) див. іти́;

Ла́ври не даю́ть спа́ти (спо́ко́ю, поко́ю і т. ін.) див. лавр;

Лиша́ти / лиши́ти в спо́кою (в супоко́ю) див. лиша́ти;

Не дава́ти / не да́ти спо́ко́ю (поко́ю, супоко́ю і т. ін.) див. дава́ти;

Не ма́ти спо́ко́ю див. ма́ти²;

(2) Олімпі́йський спо́кій – стан надзвичайної врівноваженості, стриманості, володіння собою.

Лише Максим не здавася. Він з олімпійським спокоєм бив і бив у кремінь крицею, висікаючи снопи іскор, і не втрачав надії (І. Багряний);

Що правда, мамо, то правда, – .. трудно часом буває витримувать олімпійський спокій (Леся Українка);

Він зберігав справді олімпійський спокій, і гра переважно тривала в такому темпі (Д. Ткач);

Поки до магазинів тягнулися ручайки .. покупців, міністерство торгівлі і причетні до ціноутворення інстанції зберігали олімпійський спокій (із журн.);

Сколо́чувати / сколоти́ти спо́кій див. сколо́чувати;

Спо́кій олімпі́йця див. олімпі́єць;

(3) Спо́кій тобі́ (вам), заст. – усталена форма прощання з побажанням жити без хвилювань, клопоту і т. ін.

[Тірца (повертаючись іти від них):] Спокій вам, сестри! [Жінки:] І тобі спокій! (Леся Українка).