спокій

БЕЗВІ́ТРЯ (безвітряна погода); ЗАТИ́ШШЯ (припинення вітру, тимчасове встановлення тихої погоди); ШТИЛЬ (відсутність вітру над водяним простором, рідше — в природі взагалі). Туман Непрядви стелеться в безвітрі, Глухий, беззвучний, як болотний мох (М. Бажан); Уважним поглядом окинув берег, море, бо відчував, що в природі щось мало трапитись, що це був час якогось непевного затишшя перед чимось значним, величним (Ю. Збанацький); То шторм на морі орди хвиль жене, То знову штиль, меланхолічна тиша... (І. Нехода). — Пор. 2. спо́кій.

ВИ́ТРИМКА (уміння володіти собою в будь-яких обставинах), ВИ́ТРИМАНІСТЬ, СПО́КІЙ, СТІ́ЙКІСТЬ, ХАРА́КТЕР, ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ (УРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ), САМОВЛАДА́ННЯ, ХОЛОДНОКРО́ВНІСТЬ, ДИСЦИПЛІ́НА, ВИ́ДЕРЖКА рідко, САМОВЛА́ДА рідко. При виконанні своїх обов'язків йому особливо належить зберігати витримку (Ю. Бедзик); Його досвід, його вміння і витриманість врятували рибальське судно й людей (А. Шиян); Він у найкритичніші хвилини не втрачав розважливого спокою (О. Гончар); Той страждання й болі переніс, Хто стійкості навчався у народу (Л. Дмитерко); Вона не мала характеру, її можна було на все підмовити (М. Коцюбинський); Мотря добре чує, що Олин голос втратив свою звичайну врівноваженість (Ірина Вільде); Старий князь вислухав сотника з належним спокоєм і самовладанням (І. Ле); Нечіпай похмуро спалахнув, але дисципліна примушувала його стримати свої почуття (І. Микитенко); Зо мною нічого нового, здорова, .. видержка мене не покидає (Леся Українка); У хлопчика відразу зникав з обличчя безпомічний дитячий вигляд.. На ньому зразу з'являвся якийсь дивний не дитячий спокій, самовлада і певність у собі (С. Васильченко).

ЗГО́ДА (у співжитті, стосунках), ЗЛА́ГОДА, ЛАД, МИР, СПО́КІЙ, ПОРОЗУМІ́ННЯ, ЛА́ГОДА розм., ЗЛА́ДА діал., ПО́КІЙ заст., РЯД заст., рідко. Оверко з батьком, матір'ю повів розсудливу річ, у сім'ї настала любов і згода (К. Гордієнко); Ми закликаємо до згоди, Показуєм щасливу путь; Нехай на світі всі народи В добрі і в злагоді живуть! (Д. Павличко); Вся сім'я назброїлася на одне діло, — затихли в неї лайка і сварка, настав тихий мир та лад (Панас Мирний); Нічим їй ніхто не догодить, ні з ким жити в покої, в лагоді не може (М. Коцюбинський); Докіль не буде в людства злади?! (М. Вінграновський); — Дайте мені поміч, зробіть межи нами ряд. Короп наважився мене з світа зігнати! (Лесь Мартович).

I. МИР (відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; відсутність збройної боротьби між державами, народами, а також угода про припинення воєнних дій); СПО́КІЙ, ПО́КІЙ заст. (відсутність війн, громадських безпорядків, заворушень тощо); ЗАМИ́РЕННЯ, ПРИМИ́РЕННЯ, ПРИМИ́Р'Я розм., РО́ЗМИР розм. (налагодження мирних взаємовідносин, дружніх стосунків, а також угода про це); ПЕРЕМИ́Р'Я (тимчасове припинення воєнних дій, а також угода про це). Дружба народів -. це злагода й мир (М. Рильський); Вічної вроди надай моїй недосвідченій мові І заподій, щоб година спокою до нас завітала, Щоб на землі і морях втихомирились війни криваві (М. Зеров); Візьміть назад свої гостинці, Одправте їх к багатирю Енею і просіть покою (І. Котляревський); Після замирення з поляками 60 дивізія була перекинута на Поділля (П. Панч); — На знак щирого і братерського примирення повстанців з низовиками наш старший послав вам шістнадцять сотень голів турецьких коней (І. Ле); Мовчать руїни, сонце сяє, І білий стяг примир'я має (О. Олесь); Кричить (Еней): — Чи ви осатаніли! Адже ми розмир утвердили! (І. Котляревський).

СПО́КІЙ (душевний стан, коли немає хвилювання, тривоги, роздратування і т. ін.), СУПОКІ́Й, РІВНОВА́ГА, УМИРОТВОРІ́ННЯ підсил. книжн., ПО́КІЙ заст., УПОКІ́Й (ВПОКІ́Й) заст., ПОВА́ГА діал.; ФЛЕ́ГМА (незворушний спокій, що межує з байдужістю). Він у найкритичніші хвилини не втрачав розважливого спокою та самовладання (О. Гончар); Син з непохитним супокоєм говорив дальше (І. Франко); Погляд її смутнуватих очей виказував не бурю в душі, а рівновагу (Є. Гуцало); (Маруся:) А болить у мене серце... серце моє болить... Я не знаю покою, не маю його (Панас Мирний); Як прийшла неділя, то нема йому впокою: муляє його той Чорний яр. Чи йти чи не йти? (Б. Грінченко).

СПО́КІЙ (стан у навколишньому оточенні, в природі і т. ін., що характеризується відсутністю шуму, руху, метушні, хвилювання тощо), ТИ́ША, ТИШ поет., ЗА́ТИ́ШОК, СУПОКІ́Й, ДРІМО́ТА, ПО́КІЙ заст. Тут (у лісі) була тиша, великий спокій природи, строгість і сум (М. Коцюбинський); Юхим лежав і.. впивався прохолодними пестощами передвечірнього затишку (І. Ле); Про щось задумалась земля у чарах супокою (В. Сосюра). — Пор. безві́тря.