1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

спокій

спокій:

◊ ма́ти чи́стий спокій не нервуватися, перебувати у стані абсолютного спокою (ср, ст): Віддала'м того ба́хура до школи і тепер маю чистий спокій (Авторка)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спокій — (відсутність шуму, бійки) мир, супокій, (у почуттях) рівновага, умиротворіння. Словник синонімів Полюги
  2. спокій — спо́кій іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. спокій — Нерухомість, тиша, покій; (душевний) рівновага; (для хворого) спочинок; (у діях) витримка, холоднокровність, врівноваженість, стриманість, ід. олімпійський спокій; (на землі) мир, порядок; супокій. Словник синонімів Караванського
  4. спокій — див. мир Словник синонімів Вусика
  5. спокій — [спок'ій] спокойу, ор. спокойеим, м. (y) спокойі Орфоепічний словник української мови
  6. спокій — спокою, ч. 1》 Відсутність руху і шуму; нерухомість, тиша. 2》 Стан душевної рівноваги, відсутність хвилювань, сумнівів, клопотів і т. ін. Дай (дайте) спокій — вигук, що виражає вимогу перестати що-небудь робити, говорити і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. спокій — СПО́КІЙ, спо́ко́ю, ч. 1. Відсутність руху і шуму; нерухомість. Тепла розкішна ніч вкривала землю й розливала спокій на усе, що животіло й дихало на землі (І. Нечуй-Левицький); [Голос покликача:] Народе римський, спокою просить суд! (Сурми. Словник української мови у 20 томах
  8. спокій — Бодай тобі спокою не було, ані на цім, ані на тім світі. Тяжке прокляття скривдженого. Дай собі спокій. Не роби того. За дурною головою, нема ногам спокою. Коли чоловік не розпитає дороги, то ноги дороги накладають. Святий спокою, гаразд з тобою. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. спокій — ві́чний (вікові́чний) спо́кій. 1. Смерть. І терпеливо душа старої, пориваючись до Бога, не просила чуда, не думала про рай, а тільки ревно благала, щоб її діти не засівали землю слізьми, хай Він пошле їм просте селянське щастя... Фразеологічний словник української мови
  10. спокій — БЕЗВІ́ТРЯ (безвітряна погода); ЗАТИ́ШШЯ (припинення вітру, тимчасове встановлення тихої погоди); ШТИЛЬ (відсутність вітру над водяним простором, рідше — в природі взагалі). Туман Непрядви стелеться в безвітрі, Глухий, беззвучний, як болотний мох (М. Словник синонімів української мови
  11. спокій — Спо́кій, -ко́ю, в споко́ї супокі́й = спо́кій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. спокій — СПО́КІЙ, спо́ко́ю, ч. 1. Відсутність руху і шуму; нерухомість, тиша. Тепла розкішна ніч вкривала землю й розливала спокій на усе, що животіло й дихало на землі (Н.-Лев., VII, 1966, 214); [Голос покликача:] Народе римський, спокою просить суд! (Сурми. Словник української мови в 11 томах
  13. спокій — Спокій, -кою м. Покой, спокойствіе, миръ, тишина. Заніс мене сивий кінь до дівчини на спокій. н. п. Святий спокою, добре з тобою. Ном. Словник української мови Грінченка