1. Фразеологічний словник української мови

спокій

ві́чний (вікові́чний) спо́кій. 1. Смерть. І терпеливо душа старої, пориваючись до Бога, не просила чуда, не думала про рай, а тільки ревно благала, щоб її діти не засівали землю слізьми, хай Він пошле їм просте селянське щастя, а їй хоч і зараз вічний спокій (М. Стельмах). 2. За релігійними уявленнями — спокійне життя в раю після смерті. — Через два тижні жди нас .. Та часом не зрадь нас. Тепер тікай та держи язик за зубами. Подайте милостинку Христа ради, за вічний спокій своїх родителів (батьків) (І. Нечуй-Левицький); Одарка .. радила брати всього ..— Мій покійний тато, царство їм небесне, вічний спокій душеньці, бувало часто їздили, пакувались добре й казали: “Їдеш на день — бери харчів на тиждень” (М. Лазорський).

ла́ври не даю́ть спа́ти (спо́ко́ю, поко́ю і т.ін.) кому і без додатка, жарт. 1. Хтось дуже пишається своєю славою, досягнутими успіхами. В навчанні виявляв великі успіхи і радів, коли його хвалили. Зі шкільної парти лаври не давали спати (З журналу). 2. Хтось наполегливо трудиться, не заспокоюється на досягнутому, весь час у роботі, прагне до чогось. Лаври не давали спати, хотілось досягти більшого (З газети); // чого. Хтось захоплюється чим-небудь, перебуває під впливом чого-небудь. Маруся каже: “Раніш досить порядні вірші писав. А тепер лаври імажинізму не дають покою… Пороть треба” (М. Хвильовий). 3. чиї, чого. Хтось заздрить чужим успіхам, чиїйсь славі. Писав він (князь) і на старості літ значно краще, ніж Валуєв, якому не давали спокою лаври романіста (В. Канівець); Корабелам і судновласникам не дають спокою лаври “Шин Айтоку-Мару” (З журналу).

не дава́ти / не да́ти споко́ю (поко́ю, супоко́ю і под.) кому і без додатка. Спонукати до постійної діяльності. Ні собі, ні підлеглим Брянський не давав у горах спокою. Навіть Сагайду і Черниша він тренував годинами (О. Гончар); Від рання до вечора копирсається (мати) в землі сама, не дає спокою й іншим (Ю. Мушкетик); Заховані на Кокосі коштовності не дають спокою багатьом шукачам наживи. Хто тільки не мріяв стати казковим графом Монте-Крісто (Цікава географія); // Спонукати до певних роздумів, дій; пам’ятати. Ось уже три роки корабелам і судовласникам не дають спокою лаври “Шин Айтоку-Мару” (З журналу).

не ма́ти спо́ко́ю від кого—чого і без додатка. Постійно перебувати в стані тривоги, напруження і т. ін.; переживати. Маланка не мала спокою. Чутки про землю ожили з весною, наче посходили з зіллям, укупі з ним розростались (М. Коцюбинський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спокій — (відсутність шуму, бійки) мир, супокій, (у почуттях) рівновага, умиротворіння. Словник синонімів Полюги
  2. спокій — спо́кій іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. спокій — Нерухомість, тиша, покій; (душевний) рівновага; (для хворого) спочинок; (у діях) витримка, холоднокровність, врівноваженість, стриманість, ід. олімпійський спокій; (на землі) мир, порядок; супокій. Словник синонімів Караванського
  4. спокій — див. мир Словник синонімів Вусика
  5. спокій — [спок'ій] спокойу, ор. спокойеим, м. (y) спокойі Орфоепічний словник української мови
  6. спокій — спокою, ч. 1》 Відсутність руху і шуму; нерухомість, тиша. 2》 Стан душевної рівноваги, відсутність хвилювань, сумнівів, клопотів і т. ін. Дай (дайте) спокій — вигук, що виражає вимогу перестати що-небудь робити, говорити і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. спокій — СПО́КІЙ, спо́ко́ю, ч. 1. Відсутність руху і шуму; нерухомість. Тепла розкішна ніч вкривала землю й розливала спокій на усе, що животіло й дихало на землі (І. Нечуй-Левицький); [Голос покликача:] Народе римський, спокою просить суд! (Сурми. Словник української мови у 20 томах
  8. спокій — спокій: ◊ ма́ти чи́стий спокій не нервуватися, перебувати у стані абсолютного спокою (ср, ст): Віддала'м того ба́хура до школи і тепер маю чистий спокій (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. спокій — Бодай тобі спокою не було, ані на цім, ані на тім світі. Тяжке прокляття скривдженого. Дай собі спокій. Не роби того. За дурною головою, нема ногам спокою. Коли чоловік не розпитає дороги, то ноги дороги накладають. Святий спокою, гаразд з тобою. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. спокій — БЕЗВІ́ТРЯ (безвітряна погода); ЗАТИ́ШШЯ (припинення вітру, тимчасове встановлення тихої погоди); ШТИЛЬ (відсутність вітру над водяним простором, рідше — в природі взагалі). Туман Непрядви стелеться в безвітрі, Глухий, беззвучний, як болотний мох (М. Словник синонімів української мови
  11. спокій — Спо́кій, -ко́ю, в споко́ї супокі́й = спо́кій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. спокій — СПО́КІЙ, спо́ко́ю, ч. 1. Відсутність руху і шуму; нерухомість, тиша. Тепла розкішна ніч вкривала землю й розливала спокій на усе, що животіло й дихало на землі (Н.-Лев., VII, 1966, 214); [Голос покликача:] Народе римський, спокою просить суд! (Сурми. Словник української мови в 11 томах
  13. спокій — Спокій, -кою м. Покой, спокойствіе, миръ, тишина. Заніс мене сивий кінь до дівчини на спокій. н. п. Святий спокою, добре з тобою. Ном. Словник української мови Грінченка