сполоханий

СПОЛО́ХАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до споло́хати.

Моя жінка, сполохана стогоном із спальні, метнулась туди (М. Коцюбинський);

Сполоханий світлом, хижак звів голову й пильно дивився у віконце (М. Трублаїні);

Сполохане людьми дике птаство шугало в небі. З бездонної блакиті долинав клекіт молодих орлів (І. Цюпа).

2. у знач. прикм. Занепокоєний, збентежений, стурбований; охоплений страхом, переляком, тривогою.

– Чого вам? – кинулась вона, сполохана, на моє привітання, а очі дивляться так суворо, непривітно (С. Васильченко);

Стара Кудриха, сполохана, сидить на припічку, погідливо киває головою (Іван Ле);

// Якого сполохали, зігнали з місця.

Над дібровою звідусіль вилося та шугало сполохане лісове птаство (І. Нечуй-Левицький);

На болотах за Ташанню безугавно кричав кулик, іноді спросоння скиглила сполохана чайка (Григорій Тютюнник);

Сполохана сова залопотіла крильми і з дривітні перелетіла на грушку (Ірина Вільде);

// Який виражає страх, переляк, тривогу.

Тепер з-під бинтів виблискували тільки його голубі сполохані очі (Л. Смілянський);

Кругом метушня, біганина, сполохані крики (О. Гончар);

Вчитель тихенько стукає у вікно, і через якусь хвилину чує сполоханий і радісний голос Марії: – Романочку, це ти? (М. Стельмах);

Зиркнув краєчком ока й зустрів її сполоханий, цікавий погляд (Василь Шевчук);

// Сповнений тривоги, переляку.

Між людьми сполохана метушня. Військо з жахом перешіптується (С. Васильченко);

– Крокодил! – блискає в Костя сполохана думка (О. Донченко);

Натовпом пройшов сполоханий шелест (І. Микитенко);

Мар'яна лягла в ліжко, а в голові довго ще, як птахи в клітці, метушились сполохані думки (С. Чорнобривець);

* У порівн. Діти, як сполохані горобці, кинулися врозтіч (С. Черкасенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me