сполоханий

СПОЛО́ХАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до споло́хати.

Моя жінка, сполохана стогоном із спальні, метнулась туди (Коцюб., І, 1955, 417);

Сполоханий світлом, хижак звів голову й пильно дивився у віконце (Трубл., Шхуна.., 1940, 194);

Сполохане людьми дике птаство шугало в небі. З бездонної блакиті долинав клекіт молодих орлів (Цюпа, Краяни, 1971, 346).

2. у знач. прикм. Занепокоєний, збентежений, стурбований; охоплений страхом, переляком, тривогою.

— Чого вам? — кинулась вона, сполохана, на моє привітання, а очі дивляться так суворо, непривітно (Вас., І, 1959, 249);

Стара Кудриха, сполохана, сидить на припічку, погідливо киває головою (Ле, Ю. Кудря, 1956, 109);

// Якого сполохали, зігнали з місця.

Над дібровою звідусіль вилося та шугало сполохане лісове птаство (Н.-Лев., VII, 1966, 92);

На болотах за Ташанню безугавно кричав кулик, іноді спросоння скиглила сполохана чайка (Тют., Вир, 1964, 254);

Сполохана сова залопотіла крильми і з дривітні перелетіла на грушку (Вільде, III, 1968, 260);

// Який виражає страх, переляк, тривогу.

Тепер з-під бинтів виблискували тільки його голубі сполохані очі (Сміл., Сашко, 1957, 42);

Кругом метушня, біганина, сполохані крики (Гончар, II, 1959, 170);

Вчитель тихенько стукає у вікно, і через якусь хвилину чує сполоханий і радісний голос Марії: — Романочку, це ти? (Стельмах, І, 1962, 649);

// Сповнений тривоги, переляку.

Між людьми сполохана метушня. Військо з жахом перешіптується (Вас., III, 1960, 376);

— Крокодил! — блискає в Костя сполохана думка (Донч., І, 1956, 49);

Натовпом пройшов сполоханий шелест (Мик., І, 1957, 333).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me