1. Словник української мови у 20 томах

спорядження

СПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. споряди́ти, споряджа́ти.

Сановні урядовц і .. при спорядженні експедиції ігнорували організацію наукових робіт (з наук.-попул. літ.).

2. збірн. Сукупність предметів, пристроїв, необхідних для чого-небудь.

Ліна в тихому захваті оглядає Тоню в її дорожньому спорядженні (О. Гончар);

Біля ліжка дяді Антона лежало наготовлене рибальське спорядження (Л. Смілянський);

Не маючи спеціального спорядження, трекінг-туристи, однак, піднімаються на висоту до 500 метрів (з наук.-попул. літ.).

3. збірн. Предмети озброєння, обмундирування та побутового вжитку бійця, а також пристрої для їх перенесення.

Прийти до фінішу за найкоротший час і не втратити в поході жодного бійця, жодної речі із спорядження – таке завдання маршу (І. Багмут);

Розвідники летіли на великій висоті, а тому звичайне спорядження авіаторів – комбінезони, шлемофони, окуляри, парашути за спиною – доповнювалось у них ще й кисневими масками (А. Хорунжий);

Рух поїздів припинився. На станціях застряли ешелони з бойовим спорядженням, боєприпасами, з людською силою (Д. Бедзик).

△ (1) Військо́ве споря́дження – комплект предметів, призначений для носіння та використання військовослужбовцями: особиста зброя, боєприпаси, засоби захисту і т. ін.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спорядження — споря́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. спорядження — ЗНАРЯДДЯ, приладдя, припаси; (воїна) припас, амуніція, з. риштунок, (лицаря) обладунок; (фермера) реманент; (рибальське) справа, виряд; (дія) споряджання. Словник синонімів Караванського
  3. спорядження — -я, с. 1》 Дія за знач. спорядити, споряджати. 2》 збірн. Сукупність предметів, пристроїв, необхідних для чого-небудь. 3》 збірн. Предмети озброєння, обмундирування та побутового вжитку бійця, а також пристрої для їх перенесення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спорядження — ОБЛА́ДНАННЯ (сукупність предметів, механізмів, приладів, пристроїв і т. ін., необхідних для чого-небудь), УСТАТКУВА́ННЯ, ОСНА́ЩЕННЯ, СПОРЯ́ДЖЕННЯ, ОПОРЯ́ДЖЕННЯ, ОБЛАДУ́НОК розм., ОБЛА́ДА рідше, ОБЛА́ДНУВАННЯ рідше. Словник синонімів української мови
  5. спорядження — СПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. споряди́ти, споряджа́ти. Сановні урядовці.. при спорядженні експедиції ігнорували організацію наукових робіт (Видатні вітч. географи.., 1954, 41). 2. збірн. Сукупність предметів, пристроїв, необхідних для чого-небудь. Словник української мови в 11 томах