1. Словник української мови в 11 томах

спорядження

СПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. споряди́ти, споряджа́ти.

Сановні урядовці.. при спорядженні експедиції ігнорували організацію наукових робіт (Видатні вітч. географи.., 1954, 41).

2. збірн. Сукупність предметів, пристроїв, необхідних для чого-небудь.

Ліна в тихому захваті оглядає Тоню в її дорожньому спорядженні (Гончар, Тронка, 1963, 167);

Біля ліжка дяді Антона лежало наготовлене рибальське спорядження (Сміл., Сашко, 1954, 73);

Легко може доставити [літак АН-22] в найвіддаленіший куточок Радянського Союзу будь-яке великогабаритне спорядження: бульдозери, важкі верстати,.. бурові вишки і т. п. (Знання.., 3, 1966, 4).

3. збірн. Предмети озброєння, обмундирування та побутового вжитку бійця, а також пристрої для їх перенесення.

Прийти до фінішу за найкоротший час і не втратити в поході жодного бійця, жодної речі із спорядження — таке завдання маршу (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 90);

Розвідники летіли на великій висоті, а тому звичайне спорядження авіаторів — комбінезони, шлемофони, окуляри, парашути за спиною — доповнювалось у них ще й кисневими масками (Хор., Незакінч. політ, 1960, 4);

Рух поїздів припинився. На станціях застряли ешелони з бойовим спорядженням, боєприпасами, з людською силою (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 89).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спорядження — споря́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. спорядження — ЗНАРЯДДЯ, приладдя, припаси; (воїна) припас, амуніція, з. риштунок, (лицаря) обладунок; (фермера) реманент; (рибальське) справа, виряд; (дія) споряджання. Словник синонімів Караванського
  3. спорядження — -я, с. 1》 Дія за знач. спорядити, споряджати. 2》 збірн. Сукупність предметів, пристроїв, необхідних для чого-небудь. 3》 збірн. Предмети озброєння, обмундирування та побутового вжитку бійця, а також пристрої для їх перенесення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спорядження — СПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. споряди́ти, споряджа́ти. Сановні урядовц і .. при спорядженні експедиції ігнорували організацію наукових робіт (з наук.-попул. літ.). 2. збірн. Сукупність предметів, пристроїв, необхідних для чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. спорядження — ОБЛА́ДНАННЯ (сукупність предметів, механізмів, приладів, пристроїв і т. ін., необхідних для чого-небудь), УСТАТКУВА́ННЯ, ОСНА́ЩЕННЯ, СПОРЯ́ДЖЕННЯ, ОПОРЯ́ДЖЕННЯ, ОБЛАДУ́НОК розм., ОБЛА́ДА рідше, ОБЛА́ДНУВАННЯ рідше. Словник синонімів української мови