справлятися

СПРАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. спра́вляться; док.

1. Успішно виконувати яку-небудь роботу, якісь доручення, обов'язки і т. ін.; бути спроможним виконувати, здійснювати що-небудь.

– Хоч би ти, Софійко, помогла мамі справлятись, а то вона зовсім з ніг збилась сьогодні, – каже пан старшій дочці (Леся Українка);

Настали жнива .. Баба Зінька мусила найняти наймита, а Соломія справлялась і в хаті і на полі, робила й жіночу й чоловічу роботу (І. Нечуй-Левицький);

Іноді аж диву дається [чоловік], як його Настечка справляється з усім. І де тільки в неї умілість береться?.. (М. Стельмах);

Треба мені заробляти, треба своїх діток годувати. Не справлюсь сама (Марко Вовчок);

Погано, серденько, що всі виїздять з дому, як то ти справишся сама, .. без мами, без Лізи (М. Коцюбинський);

І з цим веселим заміром вона справлялась легко, незважаючи на свій уже похилий вік (Василь Шевчук);

// Здійснювати що-небудь, налагоджувати якісь справи, управлятися з якими-небудь турботами і т. ін.

Карпо махнув на базар, щоб мерщій справитись і, не гаявши часу, повернути додому (Панас Мирний);

– Хабар? – суворо насупив брови Гнат і показав ногою на кошик. – Який там хабар, голубчику! На базарі купила [курку]. – Так рано справилась? – Раненько встала, то й побазарювала (Григорій Тютюнник);

// Закінчувати яку-небудь роботу, якісь справи.

Трикоз раптово підвівся. – То що? Ідемо? Не закінчив? Ну справляйся і заходь. Я буду дома (Г. Коцюба);

// Долати віддаль до якого-небудь пункту, місця і т. ін. і повертатися назад.

– В тім-то й річ, Давиде, що не довезеш [гній] на поле, по дорозі розтрусиш: як і в нас, аж за хуторами, на Гайовому земля. – Десять верст. За день чи й двічі справишся (А. Головко);

// розм. Вправно з'їдати що-небудь.

Промеж грядок з розсадою та буряками .. добре справляються, хрюкаючи, свині з поросятами, і байдуже, щоб що-небудь хазяйкам зоставити (Г. Квітка-Основ'яненко);

Першим поклав ложку Василенко. І не тому, що показував свою ситість, .. а тільки тому, що на їхньому кінці швидше справилися з обідом (Ю. Збанацький).

2. Одержувати перемогу, верх над ким-, чим-небудь у бійці, битві і т. ін.

Та куди Галі справитися з своїм кремезним братом, він як кібець так і насяде її зверху (Панас Мирний);

Нехай мені ніхто не доказує, що я не справивсь із запорожцем Туром! (П. Куліш);

Сіромський знав, що, коли б він навіть подвоїв число свого війська, – йому в горах з Довбушем не справитися (В. Гжицький);

// Переборювати труднощі при вивченні, освоєнні і т. ін. чого-небудь.

Який з мене баснописець [байкар]? Мені так трудно справлятися з римою (Панас Мирний);

П. Кривинюк .. ні з чеською, ні з німецькою мовою не справився (Леся Українка);

// Осилювати, долати те, що вимагає певних фізичних зусиль.

– Дядьку, я тобі поможу, а то не з твоєю силою справитись з мішками (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Уміти підкоряти своїй волі, змушувати слухати.

Корова була буйна, насилу з нею справлявся кривий Андрійко (М. Коцюбинський);

// розм. Перевиховуючись, робитися кращим.

[Бойко:] Вам, діду Терешко, ніхто, я бачу, з керівництва не подобається. Ви он і на Шпицю, і на Гливенка написали в газету, а вже голова сива... [Терешко:] Написав .. і ще напишу, як не справляться (М. Зарудний);

// перен. Перемагати, пересилювати в собі які-небудь почуття.

Марійка справилася з тихим хвилюванням (О. Донченко).

3. Дізнаватися, виясняти що-небудь.

Щотижня збігає-таки Ївга .. об Левкові справитись, так усе нема та й нема (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Та постійте ж бо, – одказав хазяїн. – .. пожалуй, я тебе найму, тільки попереду справлюся, де слід (Панас Мирний);

// З'ясовувати, перевіряти що-небудь, користуючись певними даними, довідниками і т. ін.

[Храпко:] От і забув [написання слова]... Лихий видумав ту граматику! Треба справитись в “Уставі”. (Бере книжку й, горнучи листки, шукає) (Панас Мирний).

4. розм. Направлятися куди-небудь.

Ідуть всі через фіртку, що стоїть коло неї дзвінок, справилася й я туди (Н. Кобринська);

Роздумавши добре, куди йти, він справився в гущавину і довгий час дерся ярами (І. Франко).

5. розм. Забезпечувати себе чим-небудь необхідним.

Понашивала я собі одежі, зовсім справилася. І поздоровшала (А. Кримський);

// на що. Придбавати певну кількість грошей, матеріалів і т. ін. для чого-небудь.

Вийшовши з дворових на волю, не маючи наділу, він сяк-так справився на хату, приписався до Мар'янівської громади (Панас Мирний).

6. тільки недок. Пас. до справля́ти 1, 4, 6.

Ломицькому чогось уявилось, що він не на вокзалі, що в цих залах справляється чиєсь весілля (І. Нечуй-Левицький);

Тоді ніяких учт у Гавронцях не справлялося (М. Слабошпицький);

Воєнна могутність Боспору в період найвищого розквіту при Спартокідах забезпечувалася найманою армією, на утримання якої йшли частково податі, що справлялися з населення (з навч. літ.).