справник
СПРА́ВНИК, а, ч., заст.
Начальник повітової поліції.
Джеря, як тільки було почує дзвоник станового або справника, то зараз тікає з села на хутір, у ліс (І. Нечуй-Левицький);
Шумно дрібочучи по булижнику шинами, пробіг екіпаж із стурбованим справником (П. Панч);
– Сьогодні ж пошліть до станового чи справника за стражниками (М. Стельмах);
У Чигирині за два минулі роки не сталося ніяких змін .. Хіба що справник погладшав на хабарах і втратив трохи пильності (Василь Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- справник — спра́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- справник — -а, ч. У дореволюційній Росії – начальник повітової поліції. Великий тлумачний словник сучасної мови
- справник — СПРА́ВНИК, а, ч. У дореволюційній Росії — начальник повітової поліції. Джеря, як тільки було почує дзвоник станового або справника, то зараз тікає з села на хутір, у ліс (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- справник — Справник, -ка м. Исправникъ. Хата, 66. Словник української мови Грінченка