1. Великий тлумачний словник сучасної мови

справник

спра́вник

-а, ч.

У дореволюційній Росії – начальник повітової поліції.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. справник — спра́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. справник — СПРА́ВНИК, а, ч., заст. Начальник повітової поліції. Джеря, як тільки було почує дзвоник станового або справника, то зараз тікає з села на хутір, у ліс (І. Нечуй-Левицький); Шумно дрібочучи по булижнику шинами, пробіг екіпаж із стурбованим справником (П. Словник української мови у 20 томах
  3. справник — СПРА́ВНИК, а, ч. У дореволюційній Росії — начальник повітової поліції. Джеря, як тільки було почує дзвоник станового або справника, то зараз тікає з села на хутір, у ліс (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  4. справник — Справник, -ка м. Исправникъ. Хата, 66. Словник української мови Грінченка