справно

СПРА́ВНО, присл.

1. Присл. до спра́вний 1–4.

Робота у нього ішла справно (О. Гончар);

В книгах було все справно записано: увесь прихід і всі видатки були вилічені добре й позаписувані (І. Нечуй-Левицький);

Прийде мати з поля, всюди справно: понагодовано, понаповано, начиння перемите, і миски в миснику (А. Свидницький);

– Оце тобі, Анатолію Михайловичу, пасажир, – сказав мій супутник. – Щоб справно довіз (С. Журахович);

Ліля почала справніше вчитися (Леся Українка);

Згадалося, що в минулу косовицю їх [стоги] вивершував дід Дунай, бо мало хто в селі міг так справно вивершити скирту чи стіг (М. Стельмах);

Телевізор справно працює;

// у знач. пред.

– Готуйте водолазний баркас, і костюм, і скафандр де-небудь новий діставайте, щоб усе справно було (В. Собко);

Гиркалися вони, гиркалися, це так, – а, проте, по хазяйству завжди було все справно (Остап Вишня).

2. З додержанням систематичності, акуратності, ретельності.

Свій пайок відбирала [Стеха] справно (Г. Квітка-Основ'яненко);

Десь в п'ятдесятому році завербувався Чугай на далеку Північ, щоб заробити грошей та хату поставити. Листи писав і гроші Марті висилав справно (М. Зарудний);

Молоко до Києва надходить справно в необхідній кількості (з газ.).