1. Словник української мови у 20 томах

спустошливий

СПУСТО́ШЛИВИЙ, а, е.

Який спричиняє спустошення, призводить до нього; руйнівний.

Відіграючи велику роль у міжнародному житті, давньоруська держава врятувала Західну Європу від спустошливої навали тюркських орд, які вторглись зі сходу і були розгромлені на території Русі (з публіц. літ.);

Зашумлять тисячокілометровими смугами молоді ліси і стануть на дорозі спустошливим вітрам (з газ.);

* Образно. – Цікаво, чи будуть ревнувати при комунізмі? – якось думала Зоя .. – Чи припиняться коли-небудь оці спустошливі усобиці людських почуттів? (О. Гончар);

// Який свідчить про спустошення, є наслідком спустошення.

Війна лишила свої спустошливі сліди і в Озерному. Багате господарство було зруйноване (П. Оровецький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спустошливий — (дія якого викликала велике винищення чогось) руйнівний, спустошувальний, винищувальний. Словник синонімів Полюги
  2. спустошливий — спусто́шливий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. спустошливий — Руйнівний, РУЇННИЙ, смертоносний, плюдрувальний, о. призначений спустошити, спустошливої дії; спустошувальний. Словник синонімів Караванського
  4. спустошливий — -а, -е. Який спричиняє спустошення, призводить до нього; руйнівний. || Який свідчить про спустошення, є наслідком спустошення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спустошливий — ВИНИ́ЩУВАЛЬНИЙ (про стихійні лиха, воєнні дії — який несе з собою винищення кого-, чого-небудь), СПУСТО́ШЛИВИЙ, СПУСТО́ШУВАЛЬНИЙ. Немає в людей зараз більшого прагнення, ніж відвернути від людства загрозу нової винищувальної війни (з газети)... Словник синонімів української мови
  6. спустошливий — СПУСТО́ШЛИВИЙ, а, е. Який спричиняє спустошення, призводить до нього; руйнівний. Відіграючи велику роль у міжнародному житті, давньоруська держава врятувала Західну Європу від спустошливої навали тюркських орд... Словник української мови в 11 томах