1. Словник синонімів української мови

спустошливий

ВИНИ́ЩУВАЛЬНИЙ (про стихійні лиха, воєнні дії — який несе з собою винищення кого-, чого-небудь), СПУСТО́ШЛИВИЙ, СПУСТО́ШУВАЛЬНИЙ. Немає в людей зараз більшого прагнення, ніж відвернути від людства загрозу нової винищувальної війни (з газети); Ворогів спустошливі навали,.. древню Русь на частки розірвали (Н. Забіла); Спустошувальний ураган.

РУЙНІВНИ́Й (який руйнує що-небудь), РУЙНУВА́ЛЬНИЙ, РУЇ́ННИЙ, РУЇ́ННИЦЬКИЙ, РУЇВНИ́ЧИЙ рідко, РУЙНА́ЦЬКИЙ рідко, РОЗРУ́ЙНИЙ діал.; СПУСТО́ШЛИВИЙ (який руйнує дощенту). На країни мусонного клімату — такі, як Індія, Пакистан, Японія, — майже регулярно обрушуються циклони й тайфуни руйнівної сили (з журналу); Ні урагану злого міць руїнна, Ні буйство вод старого Тиберіна,.. Не збили гордої твоєї (Риму) вроди (М. Зеров); Ніхто руїнницьким ударом Не міг йому (Києву) затьмити путь (М. Рильський); Руйнацькі дії моря; Аж піднявся вітер буйний, Понад степом полетів: Рвав кущі й траву розруйний (Я. Щоголів); Давньоруська держава врятувала Західну Європу від спустошливої навали тюркських орд (з журналу). — Пор. 1. нищівни́й.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спустошливий — (дія якого викликала велике винищення чогось) руйнівний, спустошувальний, винищувальний. Словник синонімів Полюги
  2. спустошливий — спусто́шливий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. спустошливий — Руйнівний, РУЇННИЙ, смертоносний, плюдрувальний, о. призначений спустошити, спустошливої дії; спустошувальний. Словник синонімів Караванського
  4. спустошливий — -а, -е. Який спричиняє спустошення, призводить до нього; руйнівний. || Який свідчить про спустошення, є наслідком спустошення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спустошливий — СПУСТО́ШЛИВИЙ, а, е. Який спричиняє спустошення, призводить до нього; руйнівний. Відіграючи велику роль у міжнародному житті, давньоруська держава врятувала Західну Європу від спустошливої навали тюркських орд... Словник української мови у 20 томах
  6. спустошливий — СПУСТО́ШЛИВИЙ, а, е. Який спричиняє спустошення, призводить до нього; руйнівний. Відіграючи велику роль у міжнародному житті, давньоруська держава врятувала Західну Європу від спустошливої навали тюркських орд... Словник української мови в 11 томах