1. Словник української мови у 20 томах

співний

СПІ́ВНИ́Й, спі́вна́, спі́вне́, рідко.

Стос. до співу.

За прийнятою в теоретичних працях класифікацією існує три основних типи віршової інтонації: пісенний, або співний, для якого характерна симетрична структура рядків, декламаційний (риторичний, ораторський) і говірний (розмовний) (із журн.);

// Схожий на спів; наспівний, співучий.

Мчимо з боїв на мить додому з піснями й сонцем на вустах .. І знов – назад, на бій, де кличе тонкий і співний кулі свист... (В. Сосюра);

Розливалась мова її співна В коридорах довгих – там і тут (В. Бичко);

// Співочий (про птаха).

Ти пурхай із гілки на гілку, Ти будь соловейком співним! (А. Кримський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співний — спі́вни́й прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. співний — співна, співне, рідко. Стос. до співу. || Схожий на спів; наспівний, співучий. || Співочий (про птаха). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. співний — НАСПІВНИ́Й (про голос, звуки і т. ін. — мелодійно-протяжний); СПІВУ́ЧИЙ, СПІВЛИ́ВИЙ, СПІ́ВНИ́Й рідше (схожий на спів); ПІСЕ́ННИЙ (схожий за ритмом на пісню). Словник синонімів української мови
  4. співний — СПІ́ВНИ́Й, спі́вна́, спі́вне́, рідко. Стос. до співу. За прийнятою в теоретичних працях класифікацією існує три основних типи віршової інтонації: пісенний, або співний, для якого характерна симетрична структура рядків, декламаційний (риторичний... Словник української мови в 11 томах
  5. співний — Співний, -а, -е Пѣвучій. Маєш же свашеньки співнії. Гол. II. 665. 2) Мелодическій, музыкальный. Словник української мови Грінченка