співний

НАСПІВНИ́Й (про голос, звуки і т. ін. — мелодійно-протяжний); СПІВУ́ЧИЙ, СПІВЛИ́ВИЙ, СПІ́ВНИ́Й рідше (схожий на спів); ПІСЕ́ННИЙ (схожий за ритмом на пісню). Рудий невгамовець родом був з Галичини, приніс у Великі Стави наспівну мову, нечувані в краї дніпровськім пісні (В. Большак); Голос у неї був тихий, якийсь співучий та ласкавий (Панас Мирний); Владика щось писав та й писав, а земний клечальний передзвін, зазивний і співливий,.. щиро тішив його (О. Ільченко); Над колгоспним током пливе, гойдається пісенний гул молотарки (І. Цюпа).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

співний — спі́вни́й прикметник рідко Орфографічний словник української мови
співний — співна, співне, рідко. Стос. до співу. || Схожий на спів; наспівний, співучий. || Співочий (про птаха). Великий тлумачний словник сучасної мови
співний — СПІ́ВНИ́Й, спі́вна́, спі́вне́, рідко. Стос. до співу. За прийнятою в теоретичних працях класифікацією існує три основних типи віршової інтонації: пісенний, або співний, для якого характерна симетрична структура рядків, декламаційний (риторичний... Словник української мови у 20 томах
співний — СПІ́ВНИ́Й, спі́вна́, спі́вне́, рідко. Стос. до співу. За прийнятою в теоретичних працях класифікацією існує три основних типи віршової інтонації: пісенний, або співний, для якого характерна симетрична структура рядків, декламаційний (риторичний... Словник української мови в 11 томах
співний — Співний, -а, -е Пѣвучій. Маєш же свашеньки співнії. Гол. II. 665. 2) Мелодическій, музыкальный. Словник української мови Грінченка