співчувати

СПІВЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Чуйно ставитися до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань.

Про нього говорять, йому співчувають, за ним плачуть і пишуть йому довгі й ніжні листи (М. Коцюбинський);

Нічого порадити тобі не могла, бо я не вмію радити, а тільки розуміти і співчувати (Леся Українка);

Антін від усієї душі співчував лиху Семків .. Вони билися, мов риба в сітях, щоб прогодувати десять ротів (С. Чорнобривець).

2. Прихильно, доброзичливо ставитися до кого-, чого-небудь; схвалювати щось.

Не у всьому я можу цілком співчувати Вам [О. Кобилянській], так, напр., я не поділяю Вашого нітчеанства [ніцшеанства], бо сей філософ ніколи не імпонував мені яко філософ (Леся Українка);

– Ви не ображайтеся на мене, будь ласка, товаришу Бачура, я співчуваю вашим думкам, але... не вірю. Розумієте? Я не вірю, що вас хтось підтримує (М. Чабанівський);

// Підтримувати діяльність, напрям якої-небудь організації, партії, бути ідейно близьким до неї.

Співчувати демократам.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співчувати — співчува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. співчувати — (кому) виявляти <�висловлювати> співчуття, співболіти з ким, перейматися співчуттям до кого; (ідеям) бути прихильним до; (діям) схвалювати що; р. спочувати; п!... Словник синонімів Караванського
  3. співчувати — -аю, -аєш, недок. 1》 Чуйно ставитися до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань. 2》 Прихильно, доброзичливо ставитися до кого-, чого-небудь; схвалювати щось. || Підтримувати діяльність, напрям якої-небудь організації, партії, бути ідейно близьким до неї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. співчувати — СХВА́ЛЮВАТИ (вважати правильними, добрими які-небудь дії, вчинки, рішення і т. ін.), ПІДТРИ́МУВАТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ до чого, ПРИЙМА́ТИ що (виявляти згоду з чим-небудь); ВІТА́ТИ (вважаючи правильним що-небудь, сприймати з радістю)... Словник синонімів української мови
  5. співчувати — Співчува́ти, -ва́ю, -ва́єш кому, чому Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. співчувати — СПІВЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Чуйно ставитися до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань. Про нього говорять, йому співчувають, за ним плачуть і пишуть йому довгі й ніжні листи (Коцюб. Словник української мови в 11 томах