стайка

СТА́ЙКА, и, ж.

1. заст. Ряд кіп, полукіпків (пшениці, жита і т. ін.) на полі.

– Люблю дивитися, як поле вкриється довгими стайками полукіпків (І. Нечуй-Левицький);

Через лан пшениці, як це їй видно, .. – широкий розлогий степ: хвилюються хліба, по стернях стайками копи (А. Головко);

* У порівн. Село .. стоїть на горбах, наче стайки кіп (Г. Косинка).

2. рідко. Зменш.-пестл. до ста́я 3.

Злякана стайка куріпок пурхнула з-під копит і опустилась у високих бур'янах (П. Панч);

Голуби стайкою в'ються над ним [Даньком] (О. Гончар);

Стежкою підіймаються люди – це чужі, не тутешні йдуть на заробітки в Таврію. Ідуть стайками по 5 –6 чоловік (Ю. Яновський);

* У порівн. Містечко полотняне – Палатки на стерні – Мов стайка голубина, Біліє вдалині (М. Нагнибіда).

3. діал. Те саме, що ста́я 2, 4.

Коні вороні по стайках стоять (з народної пісні);

Усередині стоїща в багатьох місцях було поламане вориння, повалені пастуші стайки (В. Гжицький).