стихати

СТИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТИ́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. стих і сти́хнув, ла, ло; док.

1. Переставати звучати, лунати, чутися (про звук, шум і т. ін.); затихати.

Помалу спільний гомін стихає (Леся Українка);

Час артилерійської підготовки кінчився, і пекельний гуркіт поволі стихав (О. Гончар);

Трохи згодом надворі все стихло: собака поскавучала та й замовкла (М. Коцюбинський);

Прапорщик махнув рукою, спинився оркестр, стихло “ура” (О. Корнійчук);

// безос.

Тупіт у темряві, мов бігло двоє. Враз стихло, потім свист тихий (А. Головко).

2. Переставати говорити, співати, кричати, припиняти розмову, спів, крик; замовкати.

Серед зойку тюремної юрми Лазар раптом стихав і слухав тільки себе (М. Коцюбинський);

Косар .. так починає косити, що в заростях стихає здивований деркач (М. Стельмах);

– Оце вірші! – не переставав дивуватись тихенький панич. Потім зразу стих, змовк (С. Васильченко);

Господарі стихли й благоговійно скинули смушкові шапки (О. Ковінька);

* Образно. Слава їх [героїв] не стихне, не засне (П. Воронько);

// Переставати видавати або утворювати звуки (про механізм, інструмент і т. ін.).

Рояль дав акорд і стих (Панас Мирний);

Прядки обидві стихли, й мати вже сіяла борошно на лаві на галушки, а Христя поросяті готувала (А. Головко);

Стихли трамваї давно (В. Сосюра);

// Переставати стріляти.

Стихли гармати на полях великої битви, і солдати .. стали до молота і плуга (з газ.);

// перен. Переставати виявляти ознаки життя.

Спочила вже, награвшися, дітвора, .. не гомонять потомлені люди, стихає село,. (Марко Вовчок);

Заходила ніч. Містечко стихло (М. Чабанівський).

3. Ставати слабішим, ущухати (про явища природи).

Вітер, стихаючи, жалібно гуде між дротами (А. Хижняк);

Вітер стих, чистий свіжий сніг сріблом сяв під блакитним наметом неба (М. Коцюбинський);

Уранці хуртовина стихла, і до Софії прийшов дід Калина (О. Донченко);

Надворі вже стихла метелиця, але небо ще не очистилось (М. Стельмах);

// безос.

Надвечір стихло. Дніпро поголубів (С. Журахович);

// Зменшуватися в дії, в силі вияву і т. ін.

Пошесть на людей почала стихати (Панас Мирний);

І вдень і вночі не стихає двобій... (І. Нехода);

Знадвору грюкнув хтось у вікно. Робота стихла (Мирослав Ірчан);

Коли з-за Карпат піхота поверталася, стихнув бій, в Бориславі нові долота в пісковик заганяв свердлій (М. Рудь);

// Ставати менш відчутним (про біль, почуття і т. ін.); угамовуватися.

Що за розкіш .. серед степу! Стихають болі пекучі, німіє туга самотня, тиха радість голубить душу (Панас Мирний);

У сні лише мій біль стихає (О. Олесь);

В серці стихли тяжкі муки, Змовкли тугоньки на дні (П. Грабовський);

// розм. Утрачати блиск, жвавість (про очі); згасати.

Молодиця почервоніла, наче буряк, гнівні іскорки заграли у запалих очах, та зразу і стихли (Панас Мирний).

4. Переставати сердитися; заспокоюватися, утихомирюватися.

Отець Андрій підняв руку та йому: – Бушувати в моїй хаті не годиться .. – Той і стихнув зразу (Марко Вовчок);

– Годі! Не базікай тут! Катерина стихла, зіщулилась (Д. Бедзик);

// тільки док., перен. Принишкнути, стати сумирним.

Була вона весела та жвава колись, а то стихла. Хоч як свекруха або старша невістка дошкуляла, – вона все мовчала (Б. Грінченко);

– Я ховала тих, хто не скоривсь царю й не стих, і хто – революційним дише (П. Тичина).

(1) Не стиха́ючи – безугавно, не вщухаючи.

Катрю обняла якась радість божевільна: усе вона позгадувала, і балакала не стихаючи (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стихати — (припиняти звучання чогось) тихнути, замовкати, розм. нишкнути, (при негоді) ущухати, (про крик із запереченням) вгавати// залягає тиша. Словник синонімів Полюги
  2. стихати — стиха́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. стихати — (- звуки) затихати, тихнути, замовкати, (розділяючись) розпадатися; (- бурю) ущухати, р. залягати; (- міру вияву) спадати, зменшуватися; (- біль) угамовуватися; (- емоції) утихомирюватися, осідати, нишкнути. Словник синонімів Караванського
  4. стихати — див. затихати Словник синонімів Вусика
  5. стихати — -аю, -аєш, недок., стихнути, -ну, -неш; мин. ч. стих, -ла, -ло і стихнув, -нула, -нуло; док. 1》 Переставати звучати, лунати, чутися (про звук, шум і т. ін.); затихати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стихати — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  7. стихати — СТИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТИ́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. стих i сти́хнув, ла, ло; док. 1. Переставати звучати, лунати, чутися (про звук, шум і т. ін.); затихати. Помалу спільний гомін стихає (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах