1. Великий тлумачний словник сучасної мови

стихати

стиха́ти

-аю, -аєш, недок., стихнути, -ну, -неш; мин. ч. стих, -ла, -ло і стихнув, -нула, -нуло; док.

1》 Переставати звучати, лунати, чутися (про звук, шум і т. ін.); затихати.

|| безос.

2》 Переставати говорити, співати, кричати, припиняти розмову, спів, крик; замовкати.

|| Переставати видавати або утворювати звуки (про механізм, інструмент і т. ін.).

|| Переставати стріляти.

|| перен. Переставати виявляти ознаки життя.

Не стихаючи — безугавно, не вщухаючи.

3》 Ставати слабшим, ущухати (про явища природи).

|| безос.

|| Зменшуватися в дії, в силі вияву і т. ін.

|| Ставати менш відчутним (про біль, почуття і т. ін.); угамовуватися.

|| розм. Утрачати блиск, жвавість (про очі); згасати.

4》 Переставати сердитися; заспокоюватися, утихомирюватися.

|| тільки док., перен. Принишкнути, стати сумирним.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стихати — (припиняти звучання чогось) тихнути, замовкати, розм. нишкнути, (при негоді) ущухати, (про крик із запереченням) вгавати// залягає тиша. Словник синонімів Полюги
  2. стихати — стиха́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. стихати — (- звуки) затихати, тихнути, замовкати, (розділяючись) розпадатися; (- бурю) ущухати, р. залягати; (- міру вияву) спадати, зменшуватися; (- біль) угамовуватися; (- емоції) утихомирюватися, осідати, нишкнути. Словник синонімів Караванського
  4. стихати — див. затихати Словник синонімів Вусика
  5. стихати — СТИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТИ́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. стих і сти́хнув, ла, ло; док. 1. Переставати звучати, лунати, чутися (про звук, шум і т. ін.); затихати. Словник української мови у 20 томах
  6. стихати — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  7. стихати — СТИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТИ́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. стих i сти́хнув, ла, ло; док. 1. Переставати звучати, лунати, чутися (про звук, шум і т. ін.); затихати. Помалу спільний гомін стихає (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах