1. Словник української мови у 20 томах

стовпник

СТО́ВПНИК, а, ч.

Релігійний фанатик, який молився, стоячи на невеликому стовпі (у 1 знач.), або жив у тісній вежовій келії.

– Та хоч злізьте з стільця, а то ви тепер схожі на Симеона-стовпника або на віху над шляхом (І. Нечуй-Левицький);

Воронець і Костогриз .. побачили Кота. Вони зупинилися і чули його побожні муркотання. – Слухай, – мовив Костогриз. – Ось тобі побожний муж! Якийсь святий стовпник (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стовпник — сто́впник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. стовпник — -а, ч. Релігійний фанатик, який молився, стоячи на невеликому стовпі (у 1 знач.), або жив у тісній вежовій келії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стовпник — СТО́ВПНИК, а, ч. Релігійний фанатик, який молився, стоячи на невеликому стовпі (у 1 знач.), або жив у тісній вежовій келії. — Та хоч злізьте з стільця, а то ви тепер схожі на Симеона-стовпника або на віху над шляхом (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  4. стовпник — Стовпник, -ка м. Столпникъ. Як би на Данила Стовпника (11 грудня) пряв, то би стовпом став. МУЕ. III. 52. Словник української мови Грінченка