1. Словник української мови в 11 томах

стовпник

СТО́ВПНИК, а, ч. Релігійний фанатик, який молився, стоячи на невеликому стовпі (у 1 знач.), або жив у тісній вежовій келії.

— Та хоч злізьте з стільця, а то ви тепер схожі на Симеона-стовпника або на віху над шляхом (Н.-Лев., III, 1956, 165);

Воронець і Костогриз.. побачили Кота. Вони зупинилися і чули його побожні муркотання. — Слухай, — мовив Костогриз. — Ось тобі побожний муж! Якийсь святий стовпник (Фр., IV, 1950, 104).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стовпник — сто́впник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. стовпник — СТО́ВПНИК, а, ч. Релігійний фанатик, який молився, стоячи на невеликому стовпі (у 1 знач.), або жив у тісній вежовій келії. – Та хоч злізьте з стільця, а то ви тепер схожі на Симеона-стовпника або на віху над шляхом (І. Словник української мови у 20 томах
  3. стовпник — -а, ч. Релігійний фанатик, який молився, стоячи на невеликому стовпі (у 1 знач.), або жив у тісній вежовій келії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стовпник — Стовпник, -ка м. Столпникъ. Як би на Данила Стовпника (11 грудня) пряв, то би стовпом став. МУЕ. III. 52. Словник української мови Грінченка