сторожити
СТОРОЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, недок.
1. Бути сторожем, виконувати обов'язки сторожа; сторожувати.
Хомці буде робота, зопне [зіпне] курінь і буде сторожити, а то от нігде не найде місця... (Панас Мирний);
– Ти постав мене на конюшні, – радить кінь Добрян, – .. а сам під міст іди сторожити... (А. Шиян).
2. кого, що. Стежити за безпекою кого-, чого-небудь, охороняти, стерегти когось, щось.
– Ге, дітки .. Ідіть собі... Я вже тут... сторожитиму село (Ю. Збанацький);
* У порівн. Під самими ворітьми знявся над колодязем новий журавель, немов сторожив вхід до оселі (М. Коцюбинський);
// Уважно стежити за ким-, чим-небудь, підстерігати когось, щось.
Микався себелик, плітка викидалась: Всюди лютий ворог здобич сторожив... (Я. Щоголів);
Діти сторожили шлях за селом, найменший галас будив тривогу (М. Коцюбинський);
Все .. життя недовірливо сторожили [Тимофія] чужі очі (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- сторожити — сторожи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- сторожити — Вартувати, г. гардувати; (вхід) стерегти, охороняти; (здобич) підстерігати, чатувати на. Словник синонімів Караванського
- сторожити — Вартувати, звартовувати, звартувати, позвартовувати, навартовувати, навартувати, понавартовувати, повартовувати, повартувати, увартовувати, увартовати, доглядати, доглянути, подоглядати, наглядати, наглянути, понаглядати, поглядати, погледіти... Словник чужослів Павло Штепа
- сторожити — -жу, -жиш, недок. 1》 неперех. Бути сторожем, виконувати обов'язки сторожа; сторожувати. 2》 перех. Стежити за безпекою кого-, чого-небудь, охороняти, стерегти когось, щось. || Уважно стежити за ким-, чим-небудь, підстерігати когось, щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сторожити — ОХОРОНЯ́ТИ (оберігати кого-, що-небудь від небезпеки, якоїсь загрози і т. ін.), СТЕРЕГТИ́, ПИЛЬНУВА́ТИ, ВАРТУВА́ТИ, ЧАТУВА́ТИ, СТОРОЖИ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), СТОРОЖУВА́ТИ розм., ХОРОНИ́ТИ розм., СОКОТИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- сторожити — Сторожи́ти, -рожу́, -рожи́ш, -жа́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сторожити — СТОРОЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, недок. 1. неперех. Бути сторожем, виконувати обов’язки сторожа; сторожувати. Хомці буде робота, зопне [зіпне] курінь і буде сторожити, а то от нігде не найде місця… (Мирний, IV, 1955, 212); — Ти постав мене на конюшні... Словник української мови в 11 томах
- сторожити — Сторожити, -жу, -жи́ш гл. Стеречь, сторожить. Та біжить з дому Кильяна сторожить дядька Купріяна. Чуб. V. 1100. Словник української мови Грінченка