сторожиха
СТОРОЖИ́ХА, и, ж., розм.
1. Дружина сторожа.
На голос дзвінка вибіг сторож, за ним сторожиха (І. Франко).
2. Жін. до сто́рож.
– Невже-таки ви зовсім безпритульна людина, така, як я? – сказала церковна сторожиха (І. Нечуй-Левицький);
У школу він прийшов перший. Довелося навіть почекати на ґанку, доки сторожиха відімкнула двері (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сторожиха — сторожи́ха іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сторожиха — -и, ж., розм. 1》 Дружина сторожа. 2》 Жін. до сторож. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сторожиха — СТОРОЖИ́ХА, и, ж., розм. 1. Дружина сторожа. На голос дзвінка вибіг сторож, за ним сторожиха (Фр., VI, 1951, 414). 2. Жін. до сто́рож. — Невже-таки ви зовсім безпритульна людина, така, як я? — сказала церковна сторожиха (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах