1. Словник української мови у 20 томах

странник

СТРА́ННИК, а, ч., заст.

1. Богомолець, який мандрує по святих місцях і живе милостинею; прочанин.

– Зустрічаю вас, чесні отці, як колись у давню давнину Авраам стрічав трьох странників, – сказав Копронідос (І. Нечуй-Левицький);

Минули ми одну озію, минули другу, третю. Увійшли в чайню [чайну]. Там уже сиділо декілька странників – чаювали (А. Тесленко).

2. Той, хто мандрує, подорожує; мандрівник, подорожній.

– Люди добрі! Якби моя воля була, я б і привітав вас, і нагодував, – коли [хіба] ж можна странника не прийнять, не впокоїти? (з казки).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. странник — стра́нник іменник чоловічого роду, істота богомолець; подорожній Орфографічний словник української мови
  2. странник — моск. мандрівник мандрика, мандрівник, подорожний, прочанин, див. пілігрим Словник чужослів Павло Штепа
  3. странник — -а, ч., заст. 1》 Богомолець, який мандрує по святих місцях і живе милостинею; прочанин. 2》 Той, хто мандрує, подорожує; мандрівник, подорожній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. странник — МАНДРІ́ВНИ́К (той, хто мандрує, подорожує), МАНДРІВЕ́ЦЬ, ПОДОРО́ЖНІЙ, ПОДОРОЖА́НИН, ПОДОРО́ЖНИК розм., ОБХОДИ́СВІТ розм., СТРА́ННИК заст., ВОЯЖЕ́Р заст. ірон., ПІЛІГРИ́М книжн. заст., ВАНДРІ́ВНИ́К діал., ВАНДРІ́ВЕЦЬ діал. Словник синонімів української мови
  5. странник — СТРА́ННИК, а, ч., заст. 1. Богомолець, який мандрує по так званих святих місцях і живе милостинею; прочанин. — Зустрічаю вас, чесні отці, як колись у давню давнину Авраам стрічав трьох странників, — сказав Копронідос (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах