1. Словник української мови у 20 томах

струмінець

СТРУМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч.

Зменш. до стру́мінь 1, 2.

Він ваксував черевики, а Ярослав бавився струмінцем води з мідного крана (Ю. Мушкетик);

З того часу як у школі з'явився Григорій Іванович, у шкільне життя влився ще один свіжий струмінець (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. струмінець — струміне́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. струмінець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до струмінь 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. струмінець — СТРУМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до стру́мінь 1, 2. Він ваксував черевики, а Ярослав бавився струмінцем води з мідного крана (Мушк., День.., 1967, 7); З того часу як у школі з’явився Григорій Іванович, у шкільне життя влився ще один свіжий струмінець (Збан., Малин. дзвін, 1958, 294). Словник української мови в 11 томах