струмінець
СТРУМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до стру́мінь 1, 2.
Він ваксував черевики, а Ярослав бавився струмінцем води з мідного крана (Мушк., День.., 1967, 7);
З того часу як у школі з’явився Григорій Іванович, у шкільне життя влився ще один свіжий струмінець (Збан., Малин. дзвін, 1958, 294).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- струмінець — струміне́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- струмінець — СТРУМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до стру́мінь 1, 2. Він ваксував черевики, а Ярослав бавився струмінцем води з мідного крана (Ю. Мушкетик); З того часу як у школі з'явився Григорій Іванович, у шкільне життя влився ще один свіжий струмінець (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
- струмінець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до струмінь 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови