струмуючий
СТРУМУ́ЮЧИЙ, а, е.
Який струмує.
Ярослав Громійчук і Корній Іванович Турбай думали над тим, як швидше призвичаїти тварин до механічного доїння, щоб їх перестали тривожити незвичні шуми струмуючого повітря, дотики металу (І. Волошин);
Таємничість цього холодного струмуючого світла вразила і схвилювала Варвару (Л. Первомайський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- струмуючий — струму́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- струмуючий — СТРУМУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до струмува́ти. Ярослав Громійчук і Корній Іванович Турбай думали над тим, як швидше призвичаїти тварин до механічного доїння, щоб їх перестали тривожити незвичні шуми струмуючого повітря, дотики металу (Вол. Словник української мови в 11 томах