стухлий
СТУ́ХЛИЙ¹, а, е.
1. Дієпр. акт. до сту́хнути¹.
2. у знач. прикм. Тьмяний, невиразний (про очі, погляд).
Гриць одказав не словами, а зблідлим обличчям та стухлими очима (Панас Мирний).
СТУ́ХЛИЙ², а, е.
Дієпр. акт. до сту́хнути².
– Вода .. стухла, стара і мутна (І. Франко);
У човні терпко пахло лепехою і рогозом – .. але обидва запахи забивав сморід стухлої риби – рибина стухла десь під дощатим містком (Ю. Мушкетик);
* Образно. А чи ж бачив хто на світі краще повітря, як ось тут [у саду]? А ще до того в порівнянні із стухлою, гнилою атмосферою канцелярії (А. Крушельницький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стухлий — сту́хлий 1 дієприкметник тьмяний сту́хлий 2 дієприкметник гнилий Орфографічний словник української мови
- стухлий — I -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до стухнути I. 2》 у знач. прикм. Тьмяний, невиразний (про очі, погляд). II -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до стухнути II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стухлий — Сту́хлий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стухлий — СТУ́ХЛИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до сту́хнути¹. 2. у знач. прикм. Тьмяний, невиразний (про очі, погляд). Гриць одказав не словами, а зблідлим обличчям та стухлими очима (Мирний, III, 1954, 189). СТУ́ХЛИЙ², а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до сту́хнути². Словник української мови в 11 томах